Руслана Лоцман для Нового Шляху – Українських Вістей, Київ.
У час, коли Україна відстоює власну державність на очах в усього світу, не менш важливим залишається завдання збереження чистої, джерельної української мови і справжньої народної культури. Українська мова завжди була мовою народною, а не якимсь кабінетним витвором. Але вже багато років саме ці народні джерела мови і культури сохли і замулювались. На додачу до російсько-українського суржику наростали словесні бур’яни із щораз новіших мов, цифрові, бюрократичні та просто манкуртські покручі. А покоління останніх носіїв батьківських українських говірок вже розміняло восьмий, а подекуди й дев’ятий десяток життя. Тепер до цього додалась війна, яка вже спустошила цілі українські діалектичні регіони.
Тож збереження мови та культури українських бабусь останнім часом стало завданням терміновим. Автор одноіменної ініціативи, яку профінансувала Фундація Темертеїв і підтримала Канадсько-Українська Фундація, Юрій Білінський зауважив, що «ці говірки, які ми чули в дитинстві… треба зберегти в усій їхній красі. Мало просто записувати ці говірки, ставити записи в інтернет, мало виконувати ці пісні в фольклорних колективах… важливо, щоб ці говірки і ці пісні українські діти відтворювали в повсякденному житті в усіх деталях. А особливо в тих місцях, де всі ці народні скарби народились і квітли тисячоліттями…. Люди, які приходять до народної культури в більш зрілому віці, дуже часто не можуть відтворити народні пісні в тих деталях, як це передавалося від матері до дитини. В нас ще є останні роки, коли ми можемо взяти ці говірки і ці пісні з уст тих людей, які ще володіють ними, і вкласти їх в дитячі вуста. Поки ті бабусі і дідусі ще живі, і ті діти ще відчувають свій власний зв’язок з ними і з цим спадком». Посилання на інтерв’ю з автором ініціативи:
https://www.youtube.com/watch?v=bEqpIg3rHeU
Ідея програми «Збережи мову і культуру своєї бабусі» полягає в тому, щоб стимулювати дітей до вивчення та використання у житті говірок і пісень різних українських регіонів. За перший рік проведення виконавець програми ГО «Центр української пісні «Народна філармонія» виплатила 123 премії в розмірі 2500 грн. дітям, колективам і керівникам колективів за надані відео. На цих відео (https://savelanguageandculture.org/videos/) всі діти намагались відтворити говріки і пісні наших бабусь, і багато з них довели, що це цілком можливо зробити в усіх деталях і всій красі нашого нематеріального спадку. Серед них такі студенти і школярі, як А.Христенко, М.Самовол, Є.Астахова, М.Бережнюк, О.Заєць, А.Бабаханян, С.Аль-Хадіді, Г.Москаленко та багато інших. Ми змогли мотивувати молодь до вивчення говірок своєї місцевості чи будь-якого іншого українського регіону, до дбайливого відтворення народних пісень.
Анна Христенко виконує колядку “Що йой дивноє нарождення”, записану в селі Великий Хутір Драбівського району Черкаської області від Шолудька Анатолія Євгеновича
Ми побачили, що такі колективи, як «Перлинка» (кер. М.Сайпель) з Хмельниччини, «Голосинка» (кер. О.Москалик-Загородня) з Тернопільщини, «Вербиченька» (кер. О. та Т. Коваль) з Харківщини, «Калинята» (кер. В.Лобунець) з Черкащини, «Оберіг» (кер. Н.Бегас) з Вінниччини, «Джерело» (кер. Р.Цапун) з Рівненщини вже роблять чудову роботу і можуть стати центрами заохочення маси місцевих дітей і молоді до переймання і використання в житті скарбів народної мови і культури.
Керівниками цих колективів Україна може пишатись і повинна берегти та заохочувати їх. Вони вчать дітей на конкретних прикладах говірок і пісень їхніх регіонів, вказують, де, коли і від кого записані твори і розмовна мова, організовують експедиції по селах для молоді, забезпечуючи прямий контакт з тими бабусями і дідусями, які бережуть в своїй пам’яті народні знання та володіють живим словом.
На наступному етапі нашої ініціативи ми хотіли би структурувати інформацію про говірки і пісні різних регіонів, створити шкільний курс діалектології та пісенного краєзнавства. І, звичайно ж, залучити якомога більше українських дітей до їхнього мовного і пісенного спадку.
А діти українські показали, що вони розуміють цінність цього спадку. Навіть в умовах повітряних тривог і бомбувань вони надсилали нам з бомбосховищ і підвалів свої пронизливі відео, на яких звучали стародавні пісні і слова їхніх бабусь і дідусів.
Гурт “Перлинка” з Хмельниччини співає Многая Літа Україні у бомбосховищі 9 березня 2022 р.
Навіть після завершення першого етапу нашої роботи в Фейсбук-групу #ПреміяGranny продовжують надходити відео від українських дітей. Деякі з них приходять від тих, хто був змушений покинути свої домівки. Але ця біда ще більше стимулює нас берегти нашу мову і культуру. Ми сподіваємось, що наші діти понесуть ці скарби у майбутнє і що українська весна знову, як і колись, сповниться радісним щебетом і співами дітей.
The post Як зберегти українську мову і народну культуру з усіма їх багатствами appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.