Вікторія Данькевич.
Двадцять перше березня ухвалою 30-ї сесії ЮНЕСКО в 1999 році встановлено як Всесвітній день поезії. Вперше відзначено 21 березня 2000 року.
Святкують цей день і поети та всі, кому небайдуже щире образне слово в усіх куточках нашої планети, українці також, на історичній Батьківщині і за її межами. Тож і Організація українок Канади (ОУК) – Торонто Захід ім. Ольги Басараб 30 березня організувала поетичний вечір у у своїй затишній домівці.
Розпочалося це поетичне дійство молитвою про мир святого Франциска Ассизького, яку закодувала в унікальній NFC-мітці діджитал-художниця Тетяна Протчева, а прочитала членкиня ОУК Богдана Овчиннікова.
Модератор вечора поетеса і журналістка, член Національної спілки письменників України Алла Топчій наголосила, що в березні народилися три визначні українські поети Тарас Шевченко, Ліна Костенко і гетьман України Іван Мазепа, який до того ж мав поетичну душу, адже це саме йому належать слова відомої народної пісні «Ой горе тій чайці, ой горе небозі, що привела чаєняток при битій дорозі».
Тож членкиня Організації українок Канади Надія Янець прочитала вірш Ліни Костенко, присвячений поетам і поезії «Страшні слова, коли вони мовчать..», а Алла Топчій – власні поетичні рядки, написані про один із періодів у житті Тараса Шевченка – його перебування в солдатах у Орській фортеці в Казахстані.
Далі модераторка вечора зачитала уривки зі своєї поеми «Батурин». Цей твір – про гетьманську столицю Івана Мазепи, знищену московським царем Петром І. На жаль, як підкреслила Алла Топчій, страшна історія понад трьохсотлітньої давнини повторюється і в наші дні, адже в Україні знову точиться кровопролитна війна з рашистами. Тож Алла Топчій прочитала свої вірші про нелегке сьогодення України із збірки «Чигирин».
Але як би там не було в суспільстві, але в природі – весна. А весна – це пора кохання. А кохання завжди супроводжують вірші. Звучали вони і 30 березня у домівці. Це були твори Алли Топчій та інших поетів, які виступили на вечорі. Так, згадувана уже Богдана Овчиннікова зачитала поезії членкині ОУК Ярослави Малимон, яка, на жаль, не змогла бути присутньою на цьому дійстві, із збірки «Струни серця». Ольга Ліщинська – громадсько-політична діячка з України також пише поезію. Вона поділилася своїми віршованими рядками з присутніми. Звичайно це були поезії громадянського звучання, але не чуже пані Ользі і ніжне ліричне слово, адже вона ще молода гарна жінка.
Завітала до домівки після закриття виставки, присвяченої захисникам Маріуполя, яка протягом кількох днів демонструвалася в галереї Канадсько-української мистецької фундації, і поетеса з Києва Оксана Гурська. Вона презентувала на поетичному вечорі свою поетичну книжку «Збірка зі сталі». Як розповіла пані Оксана, написана вона під враженнями страшних подій, які відбувалися і відбуваються в Україні, зокрема захисту Маріуполя. В цій битві брав участь і друг Оксани Гурської, який не загинув, але потрапив у полон. І пані Оксана цілих 29 місяців боролася за його визволення. За цей час вона познайомилася з матерями, дружинами, сестрами, рідними учасників битви за Маріуполь, діждалася визволення свого друга з полону. Пан Геннадій розповів їй, які страшні тортури доводилося витримувати нашим полоненим, в яких страшних умовах вони жили. Тож ці важкі спомини і лягли в основу збірки, за мотивами якої в Канаді поставлено виставу.
Завершився вечір на позитивній ноті, адже ми попри все є оптимістами і віримо в нашу перемогу, в перемогу добра над злом. Музикант з України, колишній учасник гурту «Не журись» та співак Оперного театру Роман Микитюк під акомпанемент гітари виконував відомі українські пісні, а йому підспівували всі присутні в залі.
The post «Поезія то завжди неповторність…» (Ліна Костенко). Поетичний вечір в ОУК Торонто-Захід appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.