Kateryna Bandura, New Pathway – Ukrainian News, Toronto.

Speaking to the Ukrainian Canadian community on August 29, Canada’s Minister of National Defence Harjit Singh Sajjan assured that “Ukraine can always count on our government’s unwavering support”.

Minister Sajjan joined the community at the Dormition of the Mother of God Ukrainian Catholic Church to provide insight into the Canada-Ukraine Defence Cooperation Arrangement and to give updates on Operation Unifier.

Minister Sajjan visited Ukraine last September to evaluate the progress that has been made since the Canada-Ukraine Defence Cooperation Arrangement was signed in April 2017. The Arrangement strengthens the Canada-Ukraine relations in terms of defence-related issues and ensures that Ukraine has the support it needs to maintain its sovereignty, security and stability. “We have been working from the ground up, based on the requests of the Ukrainian Armed Forces. We have been training the trainers, junior leaders [who] will become the country’s military leaders in the decades to come,” said Sajjan.

Signing the Defence Cooperation Arrangement sends a clear message to the Russia’s head of state about the level of support that Canada is willing to provide, commented Sajjan. MP Omar Alghabra (Mississauga Centre) added that “we stand shoulder to shoulder with Ukraine in condemning Russian aggression, in standing for Ukraine’s unity, in helping Ukraine”. Canada’s help comes in a form of equipment, like medical hospital equipment, and the training on how to use it.

Just like the Defence Cooperation Arrangement, Operation Unifier is part of Canada’s efforts to support the security forces in Ukraine. Operation Unifier is Canada’s training and military capacity building mission which has been ongoing in Ukraine since April 2015. Sajjan commented that this operation is not a one-way transfer of knowledge – both militaries are learning from one another. Canada, for instance, is getting a chance to learn about Russia’s military capabilities, especially about their cyber warfare – an important element in Russia’s hybrid war against Ukraine. Minister Sajjan commented that both sides are “working together and that’s where we are learning from Ukraine, from their lessons of all the aggressor’s social media – whether you wanna call it ‘fake news’, the disruption within the community, [or] trying to divide communities with fake news”. He encouraged the audience to speak up against the “fake news” being disseminated by the aggressor.

Minister Sajjan stated that up to 200 CAF members have already trained nearly 8 000 members of the Ukrainian Armed Forces, including combat troops, medics, explosive experts and snipers. “We opened the Military Law and Order Service Training Centre in Lviv and we delivered on standardized mandatory combat first aid training that was desperately needed on the front lines,” added Sajjan.

This past May Lt Gen. Paul Wynnyk – Canada’s new Vice Chief of Defence Staff and a grandson of Ukrainian settlers in Alberta – travelled to Ukraine to lead the CAF personnel deployed on Operation Unifier. The Operation will last until the end of March 2019.

Canada is cooperating with Ukraine in economic and diplomatic areas as well. Minister Sajjan discussed the Canada-Ukraine Free Trade Agreement (CUFTA), which took effect last August. “This agreement continues to create jobs in sectors of Ukrainian economy, like IT,” said Sajjan. Observers say that although the trade between the two countries is modest, CUFTA is an important political gesture: Canada has sent a message of confidence in the reforms that the government of Ukraine has undertaken. Though this trade agreement may play a small role in aiding Ukraine in its war with Russia, it nonetheless increases Ukraine’s presence on the world stage, and contributes finances that the country can spend on defending itself from the aggressor.

To the question of how the government controls the funds it sends to Ukraine, Sajjan said that “Canada has sent a representative to help those reforms”. He emphasized the importance of supporting the reforms within the government and the work on anti-corruption policies. “We have to encourage the reforms in the country and I know that the progress has been made. And we will continue to provide the necessary support.”

The Canadian government has also provided strategic advice on Ukraine’s defence reforms through participation in the Defence Reform Advisory Board. The Minister commented that “we remain fully committed to providing assistance to Ukraine, helping to preserve and protect its sovereignty through Operation Unifier and through our defence reform assistance efforts”.

“Today Canada remains a stead-fast ally of Ukraine as the country works to advance democracy, the rule of law and sustainable economic development. As a representative of the Canadian government and as the Minister of National Defence in Canada, I’m here to tell you that Canada will always stand with Ukraine”, said Sajjan.

Among other attending dignitaries were Peter Fonseca (MP for Mississauga East-Cooksville), James Maloney (MP for Etobicoke-Lakeshore), and Iqra Khalid (MP for Mississauga-Erin Mills).

The post Harjit S. Sajjan: “Canada’s Support for Ukraine Has Never Been Stronger” appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

Світлана Гетьман для Нового Шляху – Українських Вістей, Торонто.

Будь-яка школа – це не лише стіни. Насамперед, це – дух, пам’ять, традиції поколінь. Це ціла історія і ціла вічність наполегливої і кропіткої праці усіх: батьків і учнів, спонсорів і меценатів, і, звісно ж, людей педагогічної праці, тих, хто вчив і вчить дітей мудрості, завдяки кому до свого 85-річного ювілею Рідна школа УНО Торонто-Захід прийшла такою впевненою, зрілою, веселою і мудрою.

85 років – це ціла історія, ціла вічність. Це педагоги: і ті, хто щодня переступають поріг, сіючи зерна доброго, розумного, вічного, і ті, кого вже немає сьогодні, але завжди живуть вони у пам’яті учнів, колег, і усі попередні директори, для яких найвища нагорода в житті – успіхи колишніх вихованців, їхні щирі слова подяки на традиційних шкільних вечорах та щорічних бенкетах усіх суботніх україномовних шкіл, де випорхують із родинного шкільного кола у доросле життя юнаки та дівчата. Це і є доля нашої Alma mater і тисячі доль, що пройшли через неї за всі ці 85 років.

Про славну і багату історію початків Рідної школи УНО Торонто-Захід ми довідуємося в п. Уляни Плавущак-Підзамецької BA |MA |BEd/OTC |MA/ EdD Candidate, University of Glasgow School of Education, випускниці школи, а нині успішної жінки та мами трьох чудових дітей, які, до речі, теж навчалися в нашій Рідній школі УНО Торонто-Захід і успішно її закінчили.

«Напередодні Другої Світової Війни, далеко поза межами і можливостями України, в 1933 році започаткувала нашу школу св.п. пані Стефанія Савчук (відома колишня голова КУ ОУК і ревно діяльна членкиня нашої організаційної системи протягом довгих років). Школа тоді приміщувалася в домі Просвіти при вул. Дюпонт, Торонто. У 1934 році створено Філію УНО Торонто-Захід у цьому ж домі, і школа офіційно стала школою цієї Філії» (із виступу Уляни Плавущак-Підзамецької на святковому відзначенні 70-го ювілею Рідної школи УНО Торонто-Захід).

Довголітня директорка і наставниця нашої школи п. Ірина Кравець у її виступі з нагоди 75 років Рідної школи навела у своїй промові цікаві факти: « У 1942 році школа нараховувала 40 учнів. Після війни чисельність учнів знизилася і в 1948 році у школі було лише 13 учнів. Але поступово це число збільшувалося і дійшло до 62 у 1958 році. До лекцій україномовних предметів додалися хор і драматичний гурток. У 1962 році у школі навчалося вже 165 учнів, працювало 5 учителів, функціонували струнний оркестр та група народних танців. У 1969 році відбувся перший випуск абітурієнтів. Школа налічувала тоді 359 учнів – рекордне число за всі часи свого існування».

Святкувала школа і 80-річний ювілей. Погодьтеся, нам є чим пишатися. І таким поважним віком, і славною історією Рідної школи УНО Торонто-Захід, і працею всіх попередніх і нинішніх освітян, учнів і небайдужих батьків, котрі приводять до нас найдорожчих – своїх дітей.

Цього року наша Рідна школа святкуватиме 85 ювілей. І цей вік – це також заслуга наших постійних меценатів та спонсорів. Насамперед, слова глибокої вдячності УНО Канади та Філії УНО Торонто-Захід за величезну підтримку упродовж всіх років існування школи. Ідеї громадянськості та демократії є основними, наскрізними в житті діяльності Українського Національного Об’єднання Канади, і члени УНО добре розуміють, що розбудовувати справді незалежну, суверенну, демократичну, правову і соціальну державу після них будуть оці теперешні юнаки та юначки, школярі і матуранти Рідної школи УНО Торонто-Захід.

Враховуючи сучасні тенденції до гуманізації та демократизації навчально-виховного процесу, динамічність і постійний розвиток, вимоги суспільства і завдання, що постійно ускладнюються і, як наслідок, призводять до підвищення професіоналізму майбутнього фахівця, Голова Філії УНО Торонто-Захід Юрій Клюфас на річних зборах Філії вкотре наголошував, що «Найважливішою працею нашого Відділу УНО Торонто Захід є праця над розвитком і розбудовою Рідної Школи УНО Торонто-Захід. Діти – наше майбутнє».

Бенджамін Франклін сказав: «Коли ви робите добро іншим, ви в першу чергу робите добро собі». Ці слова воістину належать і до наших почесних спонсорів – Української Кредитової Спілки Лимитед, які не перший рік вже провадять активну добродійну діяльність, підтримуючи школу фінансово. Я твердо переконана, що у їх добрих намірах підтримки української молоді простежується не лише прагматичне бачення майбутнього школи, але й усвідомлення простої істини: суспільство починається із школи. Честь і хвала Дирекції Української Кредитової Спілки Лимитед – нашим благодійникам і меценатам, за їх віру в майбутнє покоління еліти на теренах Канади!

Педагогічний колектив нашої Рідної школи працює над реалізацією науково-методичної проблемної теми «Особистісно-орієнтований підхід до розвитку, виховання та навчання дітей через впровадження нових педагогічних інтернет-технологій». На базі Рідної школи діє шкільний ансамбль бандуристів «Мальви», працює вокальний гурток та гурток з християнської етики.

2012-2013 навчального року у стінах Рідної школи УНО Торонто-Захід вперше в історії суботніх шкіл Канади розпочала своє життя і програма українського садочку з елементами Монтессорі. Про найважливіші передові ідеї та принципи сучасної школи Монтессорі детально розповідала координатор та вчитель з багаторічним досвідом роботи в Канаді Оксана Коломоєць на Всеканадській Вчительській Конференції 5 травня 2016 р. у м.Торонто.

Серед найважливіших засад педагогічної концепції Марії Монтессорі варто було би виокремити саме ті, які застосовує у суботній школі Оксана Коломоєць, і до якої вже цього року прийшли 14 наймолодших вихованців:

• Кожна дитина – індивідуум і навчання повинне бути адаптоване до можливостей кожної дитини, швидкості розуміння, осмислення, аналізу і опрацювання нею матеріалу.

• Виходячи з того, що всі діти різні і мають свої особливості і можливості в навчанні, вчитель працює з кожною дитиною індивідуально. Після презентації матеріалу вчитель спостерігає, як дитина сама опрацьовує щойно здобуті знання.

• Найкращий розвиток дитина дістає у колективі, де вона розвивається як невід’ємна його частина. Саме це забезпечує природнє усвідомлення дитиною взаємного зв’язку впливу колективу на дитину і навпаки, вплив кожної дитини на загальне благо колективу.

• Власне виходячи з ролі дитини у колективі, головним елементом дитячого суспільства, яким є клас або дитяча кімната, є сама дитина, а не вчитель. Це розвиває впевненість дитини у собі, своїх можливостях, незалежність у своїх рішеннях та розв’язанні проблем.

• Особливу увагу М. Монтессорі приділила питанню, з якого ж віку повинна дитина починати вчитися. Досліди Марії як лікаря і як педагога довели, що пам’ять дитини починає працювати з 2,5 – 3 років. Отже, саме це і є вік, коли з дитиною можна починати освіту. Саме в цьому віці мозок дитини втягує з зовнішнього середовища абсолютно все. Аналіз інформації в мозку дитини проходить значно пізніше, паралельно з її надбанням. Тож дитина віком 2-3 років – це сира глина в руках вчителя, який і є дизайнером майбутньої особистості (матеріали для публікації надано з дозволу О.Коломоєць)

Дружній вчительський та учнівський колективи прагнуть допомогти кожному учневі знайти свій шлях у житті, стати особистістю, активним громадянином Канади, не втрачаючи свого етнічного коріння і своєї приналежності до української нації.

Одна наша випускниця школи написала твір, який закінчила рядками: «Прожити так, щоб залишити в житті свій слід. Спершу результатами своєї праці, а потім, якщо зможеш, безкорисливою допомогою людям, — от яка мета, якої треба прагнути». Отже, наша Рідна школа з честю виконує високу освітянську місію: долучає молодь до джерел української культури і духовності, збагачує скарбами рідної мови та національними цінностями, прищеплює інтерес до історичної пам’яті українського народу, любов та гордість за велич нашої України.

Вчительский колектив школи активно співпрацює з Організацією Українок Канади ім. Ольги Басараб. Більшість наших вчителів є членами ОУК, Відділ Торонто-Захід. Вже традиційними стали виступи учнів нашої школи на вечорах-вшануваннях пам’яті Ольги Басараб, на міському святі Книжки та концерті на пошану Кобзаря, на пісенних фестивалях м. Торонто. Жіноцтво ОУК Торонто-Захід завжди з нетерпінням чекає дітей Рідної школи на свято Родини, День Подяки та на спільну кутю. Діаспора м. Торонто також пам’ятає наших талановитих учнів і вчителів, яких вони запросили з мистецькою програмою «Відвага і мужність» на Свято Героїнь під патронатом Комітету Українок Канади, Відділ Торонто.

Вчителі Рідної школи УНО Торонто-Захід активно відвідують науково-методичні семінари та майстер-класи, які організовує Шкільна Рада при КУК Торонто. Так і цього року троє наших вчителів стали учасниками Першого світового Форуму суботніх та недільних шкіл, який відбувся у Львові. Програма була досить насиченою, і віримо, була корисною і цікавою для усієї вчительської спільноти, адже розпочався Форум V Міжнародною науково-практичною конференцією «Українська мова у світі».

Далі на освітян з усіх куточків світу чекали лабораторії творчих ідей: тренінги, майстер-класи і, безсумнівно, практикуми та зустрічі педагогів з провідними спеціалістами Міністерства освіти України. І все це – з метою обговорити актуальні питання методики викладання української мови за кордоном, напрацювання нових ідей та створення навчально-методичних матеріалів для роботи в конкретній школі у конкретному класі за кордоном.

Ювілеї бувають різні: великі й маленькі, радісні й гучні. Але це завжди підсумок прожитої частини життя. Нам лише 85 років. Це зовсім не багато. Ми – юні, молоді, і сповнені жаги та натхнення. Бо наша Рідна школа має добре і лагідне серце, до якого вона хоче прихилити кожну дитину і віддати їй всі свої знання до краплини. Серце її – це учні і вчителі. А тому, на досягнутому ми, вчительський колектив, члени Шкільного Комітету при Філії УНО Торонто-Захід та Адміністрація Рідної школи УНО Торонто-Захід не зупиняємось, а впевнено крокуємо вперед!

Світлана Гетьман
Директор Рідної школи УНО Торонто-Захід

The post Рідній школі УНО Торонто-Захід – 85 років! З ювілеєм тебе, Рідна Школо! appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

Volodymyr Kish.

I got involved last week in a Facebook dialogue that resurrected the centuries-old troubled relationship between Poles and Ukrainians. Despite being closely related Slavic cousins and neighbours, there have been a few significant periods in history when the two were not engaged in war or conflict of some kind. Historical grievances run deep, and there are many on both sides that will not let go of the never-ending cycle of revenge and retribution.

The catalyst for the aforementioned dialogue was the recent Ukrainian Independence Day celebration in Toronto. Amongst the dignitaries in attendance was the provincial member of Parliament for Mississuga Centre, an area that has a significant Ukrainian population. I know this MPP, Natalia Kusendova, fairly well as she has been involved for quite some time with the provincial Conservative party as a liaison with various ethnic communities, including Ukrainians.

Ms. Kusendova is a bright, engaging, earnest and dedicated individual, who also happens to be Polish.

To make a long story short, Ms Kusendova posted pictures of herself on her Facebook page attending the Ukrainian Independence Day celebrations with various prominent members of the Ukrainian community, most of them sporting their traditional embroidered garb. The pictures appear to have offended one of her Polish Facebook followers who reprimanded her strongly for consorting with Ukrainians, who he asserted were responsible for unforgivable genocidal acts against Poles in Volhynia during World War II. To her credit, Ms. Kusendova crafted a well thought out diplomatic reply, focusing on the importance of not allowing old grudges and historical misdeeds to govern contemporary relations. While not forgetting history, we should seek to strengthen ties rather than aggravate old wounds.

I commended her on her reply, and in subsequent posts also noted that Ukrainians had been similarly victimized by Poles during that same era of history, so that neither side was exactly blameless. This was challenged by a number of individuals, presumably Polish, who claimed that Poles never committed acts of genocide, massacres or repression against Ukrainians, unlike, they continued, the actions of Ukrainians, particularly the UPA, Banderivtsi and the SS Galicia Division. When I began to challenge some of their assertions by citing facts and examples to the contrary, the dialogue deteriorated to one of the Polish dialoguers calling me a moron and a fascist sympathizer. At that point, I exited the conversation. When facts and rational debate degenerates into invective and name-calling, there is no point in talking any further.

I should add that there were Poles who were part of the above exchange that did engage in a much more reasoned and fair-minded manner. While recognizing that some individuals and groups on both sides committed some pretty awful deeds during trying times of war, we agreed that both sides should refrain from assessing collective guilt and allowing historical mistakes to fuel a divisive influence on future generations.

From what I have seen and read over the past few decades, I truly believe that the vast majority of both Ukrainians and Poles would like to bury the hatchet, so to speak, and work towards reconciliation. Burying the hatchet does not imply burying and forgetting history. Reconciliation can only truly happen when both sides of a conflict can arrive at a common interpretation of the truth about what happened in the past and agree to set historical grievances aside in favour of a more constructive and friendly future. History should be fairly researched, interpreted and documented by unbiased historians and scholars, recognizing that there are individuals and groups, particularly extremist political groups, that like to exploit historical traumas for their own nefarious agendas. There are also rogue states, such as the current Russian one who would like nothing better than to see Poland and Ukraine at each other’s throats. To that end, the Russian FSB is no doubt investing a lot of effort and funds to fuel hate and division between Poles and Ukrainians.

As Ukrainians, we cannot ignore or deny the fact that various ultranationalist factions within the UPA and OUN did commit atrocities on the Polish population in Ukraine. It is up to historians and experts to determine the extent and consequences of such acts, as well as who was responsible. The fact that some Poles committed similar atrocities on Ukrainians cannot legitimately be used as a defense or justification for what happened, as in doing so we forfeit any moral high ground in the matter.

Historical traumas leave wounds that often fester for generations if not centuries. Nonetheless, as civilized human beings, we must constantly try to rise above our deep-seated, emotional desire to seek revenge, and focus our efforts towards building a more peaceful and co-operative future for all of mankind.

The post The View From Here: Historical Traumas appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

Marco Levytsky, National Affars Editor.

September 7 is marked as Ukrainian Canadian Heritage Day in the two provinces with the largest population of Ukrainians in Canada – Ontario and Alberta. There is also a Ukrainian Canadian Heritage Day in Manitoba, but that is celebrated on the last Saturday of July in order to coincide with Canada’s National Ukrainian Festival, held at Selo Ukraina near Dauphin, Manitoba.

But in the case of both Ontario, which passed its act in 2011, and Alberta, which held its first such celebration last year, September 7 was chosen as the date because it marks the day the first Ukrainian immigrants to Canada, Ivan Pylypiw and Wasyl Eleniak arrived in Canada.

Although Pylypiw and Eleniak visited western Canada in 1891, it was not until the summer of 1892 that the first permanent settlers – a contingent of seven families from Nebyliv, Kalush county (povit) in Austrian Galicia (today Rozhniativ Raion, Ivano-Frankivsk Oblast), led by Mykola Tychkowski and Anton Paish, settled at Edna-Star located about 50 kilometres east of Edmonton in Lamont County. Pylypiw returned to Galicia for his family and finally caught up with the group in 1893. Eleniak first spent some time in Manitoba, but joined the other permanent settlers in Edna-Star in 1898. In 1947, in a special ceremony in Ottawa, Eleniak, representing Ukrainians in Canada collectively, was one of the first four Canadians to receive a citizenship certificate. (Until that time, Canadians did not have their own citizenship but had official status as “British Subjects”)

Massive immigration really began in 1896. Among the key factors that prompted this influx two stand out. One was the election in 1896 of the Liberal Government led by Sir Wilfred Laurier and the appointment of Sir Clifford Sifton as Minister of the Interior. Eager to settle the Prairies with agricultural workers, Sifton pursued an aggressive immigration policy. Among those groups targeted were peasants from East Central Europe. As he famously declared: “When I speak of quality I have in mind, I think, something that is quite different from what is in the mind of the average writer or speaker upon the question of Immigration. I think a stalwart peasant in a sheep-skin coat, born on the soil, whose forefathers have been farmers for ten generations, with a stout wife and a half-dozen children, is good quality.”

The other was the work of Dr. Joseph Oleskiw, one of the prominent members of the “Prosvita” (enlightenment) society, created in Galicia in 1868 in order to preserve and develop Ukrainian culture and education among the population. In 1895, he published two pamphlets, the first one entitled “About Free Lands”, the second “About Emigration” in which he urged emigration to Canada with its promise of 160 acres of land for the nominal sum of $10. According to historian Michael Marunchak, Oleskiw’s booklets “had given the Ukrainian village people, struggling to make a scant living under the Austrian regime, just what they needed – a true guidebook to resettlement in the free land, Canada.”

In total, about 170,000 Ukrainians, mostly from the two Austrian provinces of Galicia and Bukovyna settled permanently between 1891 and 1914 making this the largest of all the Ukrainian waves of immigration to Canada.

Life was not easy for the early settlers. In order to cultivate the land, they first had to clear it of rocks and trees using the most primitive tools and their bare hands. The first home, called a burdei, was actually a dugout covered with sod in which the whole family lived. The second house was often a white-washed and plastered log cabin usually with a thatched roof, very similar to those seen in Ukraine. Husbands often travelled far and wide to earn money working in the mines and on the railways of western Canada, while the women stayed home and took care of the farm.

World War I and the immediate aftermath proved to be a tumultuous time for the fledgling Ukrainian community in Canada. Wartime hysteria and ethnic prejudice led to the First National Internment Operation of 1914-1920. 8,579 men, and some women and children, were interned as “enemy aliens” by the Canadian government acting under the authority of the War Measures Act. Of these, 5,000 were Ukrainians from the Austro-Hungarian Empire.

But the Ukrainian settlers not only survived the early struggles, they prospered and contributed greatly to Canada’s development. As the Ukrainian Canadian Heritage Act of Ontario states:

“Ontarians of Ukrainian descent have left and continue to leave a historic mark on our province. Their contributions span communities across Ontario and are reflected in our economic, political, social and cultural life. Ukrainian Canadians have played an important role in the development of Ontario into one of the most desirable places in the world to live and have contributed to making Canada the great country that it is today.”

On the Prairies, where Ukrainians first settled they can be considered a regional “founding nation” and Ukrainian culture has become integrated with mainstream Canadian culture. As Fort Saskatchewan-Vegreville MLA Jessica Littlewood stated when introducing the Alberta bill in November 2016:

“Over time, Ukrainian culture has become an integral part of Alberta culture. There are renowned Ukrainian dance companies from Alberta that delight audiences worldwide. Albertans of Ukrainian heritage have made tremendous contributions in every aspect of Alberta society. From business and industry, to academia, public service, culture and sports, Ukrainian Albertans have made Alberta a better place for all.”

Thus, September 7 is a day not only to remember and honour the brave pioneers who established our community in Canada, but also to celebrate Canada itself as the country which first welcomed our ancestors and has become such a friend of Ukraine itself in its time of need.

The post September 7 – A Day to Honour Our Pioneers appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

Богдан Демчук для Нового Шляху – Українських Вістей.

Минулого року україномовному перекладу Біблії Огієнка виповнилося 55 років. У сучасному вигляді Біблія Огієнка побачила світ у Лондоні 1962 року накладом Об’єднаного Біблійного Тов.

Щоб подати та виявити пошану цій вартісній події, Фундація імені митрополита Іларіона (Огієнка) видала цю працю у серії “Зарубіжні Першодруки”. Це стало 21-м томом, виданим Фундацією, та 15-тим томом серії.

Видання цієї праці має свою історію. Слідом за виходом у світ 1962 року повного канонічного перекладу Біблії українською мовою автор спішно готує до друку “богословсько-історичні нариси з духовної культури України”, які назвав “Богословські студії”. Книжка з такою назвою була опублікована у Вінніпезі 1963 року як перший том задуманого двокнижжя.

Другий том не побачив світ через те, що фізичні сили покидали автора – багато часу забирала боротьба із задавненими недугами в домашних умовах та шпиталях. Більша частина праці побачила світ окремими статтями в редагованих митрополитом Іларіоном журналах – варшавському “Рідна Мова” та вінніпезьких – “Слово Істини” та “Віра й Культура”.

Нововидана праця починається із слова від Фундації та передмови проф. Миколи Тимошика “Іван Огієнко(Митрополит Іларіон) як перекладач Святого Письма”, і розділена на 4 частини.

Перша частина є праця “Біблійні Студії” із 1963 року. У ній висвілюється конкретна тема – історія перекладів українською мовою книг Святого Письма, літературні та мовні особливості цих перекладів.

Другу частину цього видання склали праці, які були “розсипані” в різних періодичних виданнях у різні роки. Ця частина складається із праці “Методологія перекладу Святого Письма та богослужбових книг на українську мову”, “Біблія – найперше джерело для вивчення своєї літературної мови”, “Ономастика й тонопомастика в Мойсеєвій книзі Буття”, “Малозрозумілі місця Святого Письма”, “Як Жити На Світі”, “Свята Біблія Відвічна Поема”.

На закінчення проф. Микола Тимошик дає свої коментарі та інформацію про праці, які вийшли у видання. У році 2003 вийшла його праця “Історія Видавничої Справи”. Це перший в Україні підручник, де ґрунтовно подано цілісну історію творення, поширення, використання та результатів функціонування рукописних і друкованих набутків людства.

Читач може познаймитись із статтєю “Книги Святого Письма в Світі і в Україні” у розділі на ст. 262 – 289.

Останню частину цієї праці спонсори цієї книги Ліна і Володимир Смирніви присвячують у пам’ять упокоєних членів родин Смирнів і Гуторів.

На звортній обкладинці цієї праці є такі пророчі слова Івана Огієнка (Митрополита Іларіона), котри було б добре брати під увагу:

“Ми не витворили собі всежиттєвої звички – традиції читати Св. Письмо так, як читали й читають його інші народи. Св. Письмо не стало в нас конечною книгою в хаті; а його мова не стала в нас основою нашої соборної літературної мови. Це була велика кривда нашої мови та нашій культурі…, це була та причина, що аж до остатного часу так сильно перешкоджала нам творити спільну соборну літературну мову…”

Для інформації про отримання цієї праці та інших видань звертайтеся до редакції:

“Наша Культура”, вул. Татарська, 7, кв. 55, Київ, 04107
Елетронна адреса: nkin@ukr.net
Прот. Богдан Демчук
Співголова Фундації

The post Ювілейне вшанування людини, яка тонко відчувала Україну та її душу appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

ЦУОДВУ, Лігайтон, ПА.

На сцені у Лігайтоні, де розпочато 26-й із черги дводенний фестиваль з нагоди Незалежности України, серед високих зелених дерев майорить жовтий тризуб. Фестиваль пройшов 18-19 серпня, 2018 р.

Ведучі фестивалю Павлина Головяк та Андрій Добрянський разом із українсько-американськими ветеранами пост 42 ім. Джека Пеленса з Бетлегему, Па., відкрили фестиваль українським, американським та канадійським гимном. Мистецьку програму відкрито традиційним Привітом у виконанні танцювального ансамблю Калина. Танцювальний ансамбль Калина професійно виконав українські народні танці. Ансамбль Казка забавляв публіку своїми милозвучними піснями і танцями, котрі були переплетені з чарівними звуками скрипальки Іннеси Тимочко-Дикайло. Вперше на фестивалю виступив о. Володимир Баран, котрий вміло виконав вязанку українських народних пісень на баяні. Ансамбль Калина завершив мистецьку програму традиційним Гопаком. Вечером всі забавлялися на забаві до звуків орхестри Чари Володимира Сизоненка.

В неділю 19-го серпня в каплиці св. Андрія відслужено урочисту св. Літургію владикою Андрієм Рабієм в супроводі о. Володимира Барана, пароха Української Католицької церкви св. Володимира в Палмертоні, ПА. Після Літургії владика Андрій посвятив овочі, котрі були роздані вірним.

Мистецьку програму відкрито гімнами за присутності українсько-американських ветеранів 42 пост ім. Джека Пеленса. Владика Андрій Рабій привітав фестиваль і побажав всім веселого побуту. Виконавці новими репертуарами милозвучно забавляли публіку. При кінці програми тріо в складі Іннеси Тумочко, о. Барана та Володимира Головяка забавляли публіку до звуків українських мелодій. Мистецьку частину закінчено гучним Гопаком у виконанні двох танцювальних ансамблів Калина та Казка. В родинній атмосфері гості мило проводили час на фестивалю та насичувалися смачними харчами.

Запрошуємо всіх на фестиваль 17-18 серпня, 2019 року, де побачите нові ансамблі, таланти та різних продавців.

The post На оселі ОДВУ ім. О. Ольжича вшановано 27-у Річницю Незалежности України appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

Михайло Кобилецький для Нового Шляху – Українських Вістей.

Цього року відбувся 29-й з черги парафіяльний празник при церкві Святих Володимира й Ольги в околиці Тайні над берегах озера Джорджен Бей біля пляжу Каваджа Біч. Пра-історія парафії почалася ще перед її заснуванням, коли в ранніх 1950-х роках молоді українські родини приїздили до околиці відпочивати влітку, втікаючи від спеки великих міст на півдні торонтонької округи. Ще і тоді, перебуваючи разом, сходилися по своїх місцях чи дачах, а то і часом в лісі, щоби спільно відбути Службу Божу, коли приїжджали душпастирі також на відпочинок. І таким чином, за старання ініціятивного комітету створилася парафія, збудувалася церковця і тепер, окрім відвідувачів цього курортного містечка, існує немала громада постійних жителів околиці, які разом зі всіма віруючими організовують храмовий празник у першу неділю серпня.

Парох церкви – отець Андрій Петришин, який також служить в парафії «Воздвеження Чесного Христa» в місті Бері. Хоча святочне відзначення празника відбувається в неділю, підготовка триває тижнями, а то і місяцями до неділі свята.

В п’ятницю відбувається спортово-розваговий турнір ґольфу, який організує комітет якою головою цього року є пан Честер Борткевич. Турнір цього року відбувся в сусідньому місті Мідленд на площі Бруклі. В турнірі взяло участь понад 20 чвірок, які вміло відіграли турнір, незважаючи на погоду яка загрожувала дощем. Дякувати Богові, дощ затримався аж до вечора після зікінчення спільної вечері, яка відбулася під шатром на площі біля церкви.

Перед вечерею отець Андрій привітав усіх грачів та відмовив спільну молитву. Вечерю приготовили пані парафії, а головними кухарками це пані Люба і Марія Тимчишин та Ірина Домаґальська. Присутні смачно спожили вечерю, яка включала традиційні українські страви. Вечірною програмою після вечері та роздачею нагород переможцям змагання провадили пани Ярослав Колодій та Богдан Боднарук. Приходи турніру призначені на парафію, а як вияв дружності до загальної спільноти околиці комітет також щороку складає пожертву та місцеву харатативну ціль. Крім вищезгаданих осіб, до комітету також ввійшов пан Данило Метис.

В суботу продовжилася розвагова частина свята далі під шатром біля церкви, де член парафіяльної ради пані Марійка Кулик зорганізувала продаж вживаних речей «Ромедж Сейл», на якім взяли участь парафіяни та загальні жителі та відпочиваючі околиці. Продаж відбувся від 8-ї години рано до обіду та ця більш торговельна імпреза була здатна для придбання фондів для парофії.

В неділю 5 серпня о годині 11:30 отець Андрій відправив торжественну Святу Літургію з нагоду парафіяльного празника. На Богослуження прийшли всі жителі та відпочиваючі, а то і чимало приїхало з південних міст виключно на празник. Усі віруючі разом співали відповіді до Богослуження під проводом парафіяльного дяка пана Михайла Лaзитишина. Як і попередними роками, церква була переповнена та велика кількість стояла в притворі, а то і на площі до притвору до церкви. Отець вміло оголосив проповідь на читання Святої Євангелії та нав’язав цей зміст до празника рівноапостолів княгині Ольги та князя Володимира Великого.

Опісля Богослуження, присутні перейшли до церковної залі та під шатро на церковній площі де відбувся Святочний Обід. Перед обідом отець Андрій спільно з вірними відмовив молитву та поблагословив іду і пиття. Присутні тоді в чудовій природі та на свіжому повітрі біля церкви смачно поїли обід. Після обіду голова парафіяльної ради пан Юрій Крив’як привітав усі присутних та подякував усім за їхню участь. Отець Андрій також склав подяку усім присутним і особливо подякував організаторам празника, а саме парафіяльній раді влючно з головою, скарбником пані Бев Стефур’як та членам – паням Марії Кулик, Марії Пеквин та Іванці Борткевич і панові Честер Боркевич. Отець рівнож подякував головним кухаркам празника – паням Любі і Марії Тимкевич та Ірині Домаґальські та пані Іванці Борткевич, яка заступала членів комітету ґольф. За старання голови ради пана Юрія та його дружини Ляриси було вручено кілька китиців квітів усім добровольцям за їхний труд та працю. Гарною несподіванкою було вручення чека отцеві на ціль парафії з кредитової спілки «Будучність» та від групи парафіян на суму $1000, якого вручив пан Богдан Цуп. Отець також склав подяку панові Ярославові Кулику, який під час празника, як і рівнож підчас літнього сезону, винонує господарчі обов’язки парафії. Свякування також набрало ще більш родинний смак, бо ж отець Андрій та пані добродійка Віра у це ж самий день святкували 10-у річницю супружнього життя. З цієї нагоди пані Бев Стефур’як склала теплі побажання від бувшої парафії отця Андрія в Тандер Бей, з якої надіслано та прочитано привіт. Також пані Марія Кулик склала теплий привіт від парафії Св. Володимира й Ольги та прочиталала святочну грамоту, надіслану від Владики Кир Стефана. Присутні тоді заспівали отцеві та пані добродійці «Многая Літа» та мали нагоду покуштувати ювілейний торт.

Щира подяка усім охотникам, які спричинилися до цьогорічного празника, а особливо отцеві Анрієві Петришину за душпастирську опіку та рівнож йому та пані добродійці, які не раз «закотили свої рукави», щоб празник вдався. В імпрезі парафіяльного празника можна дійсно відчути «живу парафію» та вaжливість віри в нaшому щоденному життю. До зустрічі на 30-тім празнику в наступному році.

The post Празник у парафії Св. Володимира і Ольги в Тайні, Онтаріо appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

Marco Levytsky, NP-UN National Affairs Editor.

Canada and Ukraine will work together to battle Russian cyber attacks, says Arif Virani, Parkdale MP and Parliamentary Secretary to the Minister of Canadian Heritage (Multiculturalism).

“Both countries are facing elections next year. Obviously, the possibility of interference and cyber attacks and threats is present for both nations and one thing that is interesting that came up is this idea that Ukraine is a bit of a laboratory for interference, because of its proximity to Russia, the notion that Russian interference could be tested out here is very much alive and well from the perspective of Ukrainian parliamentarians. So, what that this underscores is this idea that it is important to support Ukraine… Canada, in supporting Ukraine, can prevent the same sort of cyber attacks that would be at issue here from manifesting in Canada itself. So, the entire Western world has a stake in ensuring that Ukraine elections are free and fair and free from cyber influence,” he told New Pathway – Ukrainian News in Kyiv, August 23.

That was one of the main topics Virani, who is one of the Vice Chairs of the Canada-Ukraine Parliamentary Friendship Group (CUPFG) discussed with members of the Ukraine-Canada Parliamentary Friendship Group (UCPFG) at a breakfast meeting.

Participants included Iryna Heraschenko, First Deputy Speaker of the Verkhovna Rada; Hanna Hopko, Chairwoman of the Verkhovna Rada Foreign Affairs Committee; Ivan Krulko, Co-Chairman of the Ukraine-Canada Parliamentary Friendship Group and Oleksandr Chernenko, Member of Parliament.

Virani arrived at Kyiv Boryspil Airport on August 22, where he was met by Major Mitch Atkinson, of Operation Unifier, and Rouslan Kats, Political Counsellor, Embassy of Canada.

Operation Unifier is the Canadian Armed Forces (CAF) mission to support security forces in Ukraine. The operation’s focus is to assist them with security force training. This will help them improve and build their capability and capacity. The CAF coordinates its training with training by the U.S. and other countries that help in the same way.

That evening, Virani had dinner with Canada’s Ambassador to Ukraine Roman Waschuk; Col. Brian Irwin, Canadian Defence Attaché; Lt.-Col. Fraser Auld, Commander, Op Unifier; Sargent-Major James Hebert, Chief Warrant Officer, Op Unifier and Kats.

Following his breakfast meeting with the UCPFG, Virani visited the Film.UA Studios, then had lunch with key leaders of the Crimean Tatar community including Refat Chubarov, Member of the Verkhovna Rada, Chairman of the Mejlis of the Crimean Tatar people; Ilmi Umerov, Deputy Chairman of the Mejlis of the Crimean Tatar people; Akhtem Chiygoz, Deputy Chairman of the Mejlis of the Crimean Tatar people; Elmira Ablyalimova, former director of the Bakhchysaray Khan’s Palace (and spouse of Chiygoz); Alim Aliev, Programming Director, Crimean Tatar Cultural Center – Crimean House and Rustem Skibin, Crimean Tatar artist, ceramist, founder of the El-Cheber artists’ studio.

“Their situation is really heart-wrenching… They’re being deprived of their basic civil rights and it is an injustice. And what was amazing was to see the strength of Mr. (Mustafa) Dzhemilev and other Tatar leaders but also learning more about it, because I will confess to you, people know a lot about Ukraine in Canada, but they don’t know about Crimea and they certainly don’t know much about the Tatar community,” he said.

Later that day, he met with alumni of the Canada-Ukraine Parliamentary Program and attended a dinner hosted by Stepan Poltorak, Minister of Defence of Ukraine

The next day, August 24, Virani watched Kyiv’s Independence Day Parade, met and Op Unifier troops participating in the parade, visited the World War II Museum, attended the Independence Day Reception hosted by Petro Poroshenko, President of Ukraine had an informal gathering with members of the Ukrainian-Canadian Congress, attended a reception hosted by Ambassador Waschuk with representatives of the Ukrainian cultural industries and closed off by attending the Okean Elzy concert with Ambassador Waschuk.

August 25 Virani visited the main sites of the Euro-Maidan Revolution of Dignity, where he laid flowers at the Memorial for the Heavenly Hundred. He then paid tribute to the victims of the Holodomor and had a guided visit of the Holodomor Museum.

Virani’s last stop in Kyiv that day was the National Historical and Cultural Reserve “Bykivnyanski Graves” where he laid flowers at the Memorial to the Victims of Communism.

The post Canada and Ukraine to Work Together on Battling Russian Cyber Attacks appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

Vilyen Pidgornyy, UNF Ottawa-Gatineau.

On August 9, 2018, Ottawa welcomed the participants of the first ever Chumak Way* cycling tour that goes through the two countries of the North American continent. This is no regular bike journey but a meticulously planned 10,000 km trip through the U.S. and Canada with stopovers in more than 400 cities during the 100 days. In Canada, the route specifically targeted the cities with the largest population of Ukrainian diaspora – Vancouver, Calgary, Edmonton, Winnipeg, Regina, Toronto, Ottawa and Montreal.

It was very encouraging to see the local Ukrainian community including the Ottawa-Gatineau branch of UNF and the Embassy of Ukraine working together greeting the cyclists near the Canadian parliament and organizing the reception the next day which was attended by more than 70 active community members and key opinion leaders. During the reception, the members of the Chumak Way tour introduced themselves and explained how the project came to be and what was their motivation to join the team. They thanked the audience for supporting Ukraine at the time of great need.

The team consists of 10 volunteers including the two veterans of the war in eastern Ukraine and two female members. They come from all walks of life, yet they are united by the love of cycling, adventure and devotion to the motherland.

The objective of the tour is to raise awareness about Ukraine as a country that despite being invaded by the Russian Federation that had also annexed the Ukrainian Crimean peninsula in 2014, regardless of the Chernobyl tragedy and infamous corruption, remains the birthplace of talented and brave people, innovative technology, and immense potential. They urged the international audience to visit Ukraine, the largest country in Europe and see with their own eyes what it was all about. Another goal of their tour is to find outstanding Canadians and Americans of Ukrainian origin who could share their achievement and motivational stories with the people back in Ukraine.

After the official ceremony, the project participants were eager to introduce several Ukrainian innovations that they brought along. They gladly explained the intricacies of riding the Delfast ebike, listed in the Guinness book of world records, that runs 380 km on one charge, invented and produced by the Ukrainian startup. They showcased Woodrover – a bicycle with the wooden frame as well as Eney – the first lightest track bike in the world (under 4 kg) produced in the 1980s by the Antonov Design Bureau – famous Ukrainian aircraft manufacturing and services enterprise that also produced the world’s largest AN-225 Mriya aircraft.

You could see with the naked eye the interest this openness raised among guests. Some of the locals have decided even to join the Chumak Way cyclists for a short ride-along the next morning when the team departed for Montreal.

“This was just one of the vivid examples of the Ukrainian National Federation’s Ottawa-Gatineau branch (UNF O-G) activities and strong community partnerships, including the cooperation with 2 the Embassy of Ukraine in Ottawa. Moreover, this community outreach event perfectly aligns with one of the UNF objectives – promotion of accurate information about Ukraine,” said Anatoliy Shatkovskyy, President of UNF O-G branch. According to Mr. Shatkovskyy, who was elected to this executive position earlier this year, the Ukrainian cyclists embody the spirit of Ukraine by wanting peace and advocating for sustainability, which is similar to what UNF is promoting on top of uniting and empowering the Ukrainian community in Canada.

UNF O-G has been focusing on expanding its range of activities which lately included film screenings about famous Ukrainian Canadians, book discussions, participation in the Capital Ukrainian Festival, hosting Children in War photo exhibition, inviting guest speakers and hosting educational outreach and networking events.

There are more events to come. More stories to tell. And although the ideas to organize this or that event, as a rule, come unexpectedly, they are all related to Ukraine and its legacy that lives in those of us who associate themselves with Ukraine, its culture, traditions, and history. And it is a rich one for that matter, wouldn’t you agree?

If you feel like we need to explore some issues or subjects, feel free to share your ideas with UNF O-G branch and become a volunteer for our next event.

*Chumak Way is the name of our galaxy in Ukrainian – [Chumatskiy Shliakh – Ed], same as Milky Way in English or Silver River in Chinese. According to some legends, it received its name during the ancient times when the traders who were known as chumaky who lived on the territory of modern-day Ukraine went a long way to Crimean peninsula to buy salt. While en route they would navigate using the stars – hence Chumak Way.

The post Ottawa Salutes Modern Ukrainian Chumaky appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

NP-UN Western Bureau.

Ukraine’s Foreign Affairs Minister Pavlo Klimkin thanked Canada for its military assistance and called for an expansion of Operation Unifier, during the flag raising ceremony to celebrate Alberta’s Ukrainian Canadian Heritage Day, September 7.

“Many, many thanks for your drive, for your help for us in fighting Russian aggression. It’s about everything. It’s about us standing together shoulder to shoulder. It’s about assistance. It’s about financial help,” he said during the ceremony held on the Alberta Legislature grounds.

“I remember standing in the rain at Boryspil Airport in 2014 when the Canadian military assistance (arrived). It was an amazing feeling. We were all thrilled and now it’s about expanding the Unifier mission. It’s about a different kind of cooperation… Friends are real friends when they come to you when you are in a difficult situation,” Klimkin added.
Klimkin also noted that earlier in the day, he and Ambassador Andriy Shevchenko visited The Ukrainian Cultural Heritage Village (UCHV), east of Edmonton and was very impressed with the open-air museum that recreates Ukrainian pioneer life in Alberta.

Alberta Economic Development and Trade Minister Deron Bilous noted that this was only the second time the Ukrainian flag had been raised at the Alberta Legislature.
“Today really is an opportunity to pay tribute to the countless ways Ukrainians have contributed to building this great province, to building our great country. Canada and Ukraine share many things in common and are proud to support each other on a number of different fronts and a number of different ways,” he stated.

Ukrainian Canadian Congress – Alberta Provincial Council President Olesia Luciw Andryjowycz noted that the day is intended to “celebrate the perseverance of our pioneers from every wave of immigration which came to Canada over the past 127 years.
“Perseverance, resilience and sheer tenacity is in our genes, as Ukrainians have survived and overcome centuries of persecution, only to rise on top. Today, many Ukrainian Canadians trace their roots back to one of these 5 major waves with a sense of pride. Over 350,000 Alberta identify themselves as having Ukrainian roots, and the Ukrainian community in this province remains a strong contributing force in its development.
“Today we are students, teachers, agriculturists, farmers, nurses, doctors, engineers, mechanics, labourers, musicians, conductors, business men and women, journalists and politicians. We are volunteers, community workers, mothers, fathers, and neighbours. We are proud Ukrainians who fill the ranks of every profession. AND We are Ukrainian Canadians and Proud to call Alberta, Canada home. We helped build this province and we continue to add to it every day. We are over 367,000 strong and are growing,” she added.
UCHV Director David Makowsky served as Master of Ceremonies.

The National Anthems of Canada and Ukraine were sung by a student choir from the Ukrainian Bilingual Program at St. Brendan School.

Other flag raising ceremonies in Alberta were held in Calgary, Lamont and Bonnyville.
In Toronto, a flag raising ceremony was held at St. Vladimir’s Institute.

Both Alberta and Ontario celebrate Ukrainian Canadian Heritage Day on September 7. The day was chosen to honour the first officially recorded Ukrainian immigrants, Ivan Pylypiw and Vasyl Eleniak, who arrived in Canada on Sept. 7, 1891. They travelled to Canada’s West, and spread the news about the vast farmlands there back to Ukraine. Their arrival marked the beginning of Ukrainian immigration to Canada.

Ukrainian Canadian Heritage Day is also observed in Manitoba, on the last Saturday of July to coincide with Canada’s National Ukrainian Festival near Dauphin, Manitoba.

Saskatchewan also marked 2016 as the year of Saskatchewan Ukrainians to celebrate the 125th anniversary of immigration from Ukraine to Canada.

The post Klimkin Thanks Canada During Flag Raising appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

Dianna Fedun, UWO-Toronto.

In the late 1950’s a group of Ukrainian National Federation Toronto members and some friends would meet up at Shanty Bay Golf Course in Oro Medonte. This Saturday ritual would begin in the late spring and end when the cottages closed for the season. These were not great golfers, but this was the ‘boardroom’ where ideas developed. These men were very active and participated in the growth of what is now Camp Sokil – Hawkestone.

The children’s camp was built in 1959 and ran for 6 weeks during the summer. Girls had the first 3 weeks then the boys the second half. The following year it was reversed. Camp was successful and was full. However, on a yearly basis, renovations and repairs were always needed to be done. As well, new equipment for the camp was bought to keep the camp current.

The golfers continued to meet Saturday mornings at their Shanty Bay boardroom. Slowly this very small group of men began to grow. By the mid 70’s the first UNF Children’s Camp Golf Tournament was held. Proceeds from the tournament went back into supporting and improving the Children’s Camp.

The annual UNF Toronto – Camp Sokil Golf Tournament has continued to this date. Unfortunately, many of the original golfers have passed. We honour four with their names on Memorial Trophies.

This year’s tournament brought out 74 golfers. Of these 11 were students and we had the most female golfers since the inaugural golf tournament. As well, many new faces attended which we hope to see again next year.

Trophy winners for 2018 are as follows: “Nadia Uhryn Memorial Trophy” was presented to Trisha Radley, top female scorer; “Paul Fedun Memorial Trophy – golfers under 25 years of age” was presented to Adam Shar; “Joe Chaszcziwskiy Memorial Trophy, 25 to 49 years of age” was presented to Stephan Masney; “Mike Rebryk Memorial Trophy, over 50 years of age” was presented to Dmytro Badiwsky. Congratulation to all.

The current golf committee has been organizing the tournament for 6 years now. We decided 3 years ago and with the approval of UNF Toronto Executive to fundraise specifically for a new children’s playground. Then several years ago the UNF Toronto Malanka committee joined us in allocating their proceeds towards the playground.
ABC Recreation is the company chosen and a structure designed. It is anticipated the playground will be installed during the 2019 season.

This project could not have come to fruition without the support of all the Corporate Sponsors, Hole Sponsors, the golfers, family and friends attending.

At this year’s dinner Appreciation Awards were given out to our Corporate Sponsors who have supported this tournament and Camp Sokil for many years. Also, Luba & Taras Chemij – Blue Goose Tavern generously donated $5,000 towards the playground in memory of the late and dear friend Nick Sztefan. A plaque with the names of donors (over $1000) will be displayed by the playground. For a tax receipt, donations can be made to UNF Foundation 145 Evans Ave. Toronto and in the memo please write Camp Sokil playground.

In 2019, the UNF’s Children’s Camp Sokil will be celebrating 60 years! UNF Toronto will also be celebrating their 85th Anniversary. Plans are underway to celebrate both events during Ivana Kupalo in July 2019!

UNF Toronto & Camp Sokil Golf Tournament Committee would like to acknowledge all the golfers who attended this year’s tournament. As well, a special thank you to all our Corporate, Grab Bag, Hole Sponsorship, Raffle, Monetary and In-kind donors. Please support their businesses.

CORPORATE SPONSORS

UKRAINIAN CREDIT UNION LIMITED
GHS CONSULTING INC
(GEORGE STROHIJ, HALYNA ZWIRCHOWSKY,
ANASTASIA BACZYNSKYJ & TARAS STOLYAR)
CARAVAN GROUPS OF COMPANIES
GRAB BAGS
UKRAINIAN CREDIT UNION LIMITED
ROMA KACHMARSKY – ALL IN ONE TRAVEL & SERVICES LTD
ANDREW SZEWCZUK – HEAD GOLF PROFESSIONAL
FAIRMONT BANFF SPRINGS GOLF COURSE
ZENKO CHWALUK
HOLE SPONSORS
UKRAINIAN CREDIT UNION LTD
CORPORATE SPONSORS – GEORGE STROHIJ, HALYNA ZWIRKOWSKY, ANASTASIA BACZYNSKYJ & TARAS STOLYAR
ANDREW SZEWCZUK – HEAD GOLF PROFESSIONAL
FAIRMONT BANFF SPRINGS GOLF COURSE
BILL DMYTRASZ
BUCK SEMEHEN – ALL RISKS INSURANCE
NATALIE SEMEHEN – ALL RISKS INSURANCE
UKRAINIAN WOMAN’S ORGANIZATION OF CANADA (OYK)– TORONTO BRANCH
BOHDAN & LUBA MEDICKY
THE REBRYK FAMILY
ANNE FEDUN
CHWALUK FAMILY
LUBA & EUGENE ZARASKA
TARAS & LUBA CHEMIJ – BLUE GOOSE TAVERN
CHOLKAN & STEPCZUK – CHARTERED ACCOUNTANTS & BUSINESS ADVISORS
ANDREW LATYSHKO – SMITH MONUMENTS
EUGENE MASNEY – BROKER – RIGHT AT HOME REALTY INC
UKRAINIAN NATIONAL FEDERATION – YHO WEST TORONTO
UKRAINIAN NATIOMAL FEDERATION – YHO ST. CATHARINES
SLAWKO, OKSANA BORYS & FAMILY
MAKOHON FAMILY
KAREN REBRYK & EUGENE MISKO
CARAVAN GROUPS OF COMPANIES
CHRYSTYNA (BINKA) CAHUTE – VACHON INSURANCE GROUP
ROMA KACHMARSKY – ALL IN ONE TRAVEL & SERVICES LTD
BOB, JULIE, TAISA PETRUK
ROB, KRISTY, ZENON, IVAN PETRUK
MITCHELL, BARDYN, ZALUCKY & KUPLOWSKY
IRENA & ANDRIJ SETNIK
PYLYPIUK & CHEMIJ FAMILY – DAYS INN
PIERVISION MARKETING – MARK DEMBORYNSKY
RAFFLE DONATIONS
UNF TORONTO
SHANTY BAY GOLF COURSE
FEDUN FAMILY
REBRYK FAMILY
KAREN REBRYK & EUGENE MISKO
IRENE AND WILLIAM CORD
NADYA & ROMAN PIROG
LUBA MYCAK & TIM STORUS
TRIDENT BANQUET HALL
TARAS & LUBA CHEMIJ – BLUE GOOSE TAVERN
RENATA & EUGENE ROMAN – ROSEWOOD WINERY
SLAWKO, OKSANA BORYS & FAMILY
DARIA DIAKOWSKY
ZORYANA LOBOYKO
NORM SEURUKAS

A special thank you goes out to Michelle Burda MacLeod who took pictures through out the event.

The post UNF Toronto Camp Sokil Golf Tournament appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

Оксана Левицька, Національна Українська Освітня Рада КУК Рідне шкільництво Дирекції УНО Канади.

17-22 серпня цього року у Львові відбувся Перший світовий форум українознавчих суботніх та недільних шкіл, організований з ініціативи Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (директор Ірина Ключковська). Вперше в історії незалежної України відбувся Форум українознавчих шкіл такого високого міжнародного рівня, який зібрав понад 250 учасників з 36 країн світу. Кожен з учасників Форуму представляв українську школу за кордоном. Цей освітницький захід відбувся під егідою першої леді України Марини Порошенко і патронатом губернатора Львівщини Олега Синютки. Прибули на форум Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич та начальник управління з питань закордонного українства та гуманітарного співробітництва МЗС України Лариса Дір. Надіслали привіти на адресу форуму Президент Світового конґресу Українців Евген Чолій та Президент Конґресу українців Канади Павло Ґрод.

Впродовж шести днів учасники форуму взяли участь у V Міжнародній конференції «Українська мова у світі» та в лабораторії творчих ідей: презентаціях, круглих столах, майстер-класах, тренінгах та практимумах.

Велику зацікавленість проявили учасники до структури української освіти у Канаді, яка успішно працює більш, як 100 років. Українська освіта в Канаді сьогодні – це постійний пошук новітніх підходів у навчанні дітей та молоді, це методична допомога, систематичний поділ досвідом та професійний розвиток для освітян і вчителів. Чи не найважливішим фактором міцної української спільноти є зв’язок та взаємодія між школою, сім’єю і громадою. На цьому форумі ми пропонували методичну допомогу та поділ досвідом учителям шкіл, які прибули до Львова з 36 країн світу, на канадському рівні.

Досить численно у проведенні майстер-класів були задіяні освітяни з Канади. Прикладами таких майстер-класів була презентація сюжетів нових освтініх ініціатив, які проводяться в суботніх ураїнських школах Канади. Оксана Левицька представила моделі нових успішних проектів: Тематична та інтегрована субота для всіх учнів школи із орієнтовним календарним плануванням та зразками навчальних матеріалів для вчителя малокомплектної суботньої школи – на базі Рідної школи УНО Реджайни, пров. Саскачеван (директор Олена Андрусяк); Засади й принципи виховання впевненості, поваги та зацікавлення у дітей у навчанні української мови, культури та історії (напр., онлайн ексурсія музеєм Шевченка) – на базі недавно заснованої Української Об’єднаної школи в Морден, пров. Манітоба (директор Євгенія Татаренко); Застосування новітніх особистісно-орієнтованих підходів до викладання історії на курсах українознавства і демонстрація інтерактивного підходу вчителя курсів Зоряни Магдач, у ході якого учні старших класів презентують матеріал та навчають учнів молодших класів (директор Оксана Левицька) – на базі Рідної школи Оквил, пров. Онтаріо. Відбувався живий діалог між учасниками: вони працювали у групах над зразками програм, ознайомилися із напрацьованими розробками, обговорювали і давали відгуки щодо матеріалів.

Уляна Підзамецька, науковий співробітник (Альбертський університет), член Рідного шкільництва Дирекції УНО Канади, представила процес розвитку вивчення мови впродовж 100 років, посилене технологіями. Вона зокрема поділилася із напрацьованими матеріалами е-ресурсів для освітян, батьків та учнів, ознайомила із струкутрою й наявними ресурсами Oomroom.com для підтримки навчання української мови як другої. Надя Прокопчук, мовний спеціаліст Центру дослідження української спадщини Саскачеванського університету (Саскатун, пров. Саскачеван) провела вебінар про оцінювання мовного поступу за допомогою таблиці мовленнєвих умінь CEFR на прикладах письмових умінь канадських учнів на рівнях А1-В2. Таня Сунак (голова Шкільної ради КУК-Торонто) ознайомила освітян із результатами адаптації та розвитку матеріалів навчання української мови як успадкованої, розробленими вчителями Шкільної ради КУК-Торонто. Іванна Плахотник, вчитель школи ім. Лесі Українки в Оттаві, пров. Онтаріо, запропонувала цікавий підхід інтегрування предметів українознавчого циклу під час роботи з учнями віком від 12 до 18 років. Оксана Ґерич, директор суботньої школи ім. Т. Шевченка в Монреалі, пров. Квебек, ділилася особливостями роботи в різновікових та різнорівневих групах при вивченні предметів природничого та математичного циклу на курсах українознавства.

Українські школи в Європі й Канаді мають свою специфіку навчального процесу відповідно до рівня володіння мовою та умовами функціонування. Але спілкуючись на форумі, ми виявили, що у нас є подібні і спільні проблеми, насамперед, як започаткувати українську школу й надалі ефективно її розвивати. Тому наш досвід у Канаді знадобився не лише у тому, як ефективно подавати матеріал у школах, а й зосередитися на адміністративних засадах. Тобто як правильно організовувати, засновувати українську школу за кордоном і як надалі її розвивати. Освітяни-учасники форуму з Канади під час проведених майстер-класів ділилися новітніми підходами до викладання різних предметів та кращим із напрацьованого. Для багатьох освітян з Європи канадський досвід був відповіддю на їхні питання, які постали зараз перед ними. Незалежно від територіальної приналежності – суть одна: ми усі працюємо, щоб розвивати українознавчу школу за кордоном, вчити українських дітей української мови, підтримувати та зберігати спадщину в умовах закордону. Тому багато тем та дискусій були актуальними для кожної країни.

За кордоном у різних країнах світу створюються молоді українські громади, які організовують школи для дітей. Тому освітяни шукають найкращі посібники й підручники, методичні матеріали, щоб вибрати і мати якнайкращу освіту для своїх учнів. Цей Форум був важливим ще і тому, що ми побачили потреби одні одних, зрозуміли, чим ми можемо допомогти, а де нам треба повчитися у інших. Гадаю, після цього Форуму матимемо більше представництво освітян й учителів з інших країн світу. Обмін досвідом розпочався і ми маємо вже багато планів, ідей, які почнемо втілювати й реалізовувати найближчим часом.

The post Відбувся Перший світовий форум українознавчих суботніх та недільних шкіл appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

NP-UN Western Bureau / UCC National.

The long-awaited Consulate of Ukraine was officially opened with a ribbon cutting ceremony in Edmonton, September 7.

The Consulate is located in the Ledgeview Business Centre, located at 9707 – 110 Street NW, but since the facilities are currently undergoing renovations, consular services will be provided at the UCC Alberta Provincial Council office until January.

The Consulate will serve Western Canada – Saskatchewan, Alberta and British Columbia – and will serve to meet growing demand for consular services.

Manitoba will continue to be served by the Toronto Consulate.

The opening of the Consulate will also facilitate and enhance the development of cultural, social, economic and trade linkages between Canada and Ukraine. Western Canada is home to over 670,000 Canadians of Ukrainian descent, and many Ukrainian citizens.

Ukraine’s Consul in Edmonton is Nadiya Kostenko, and she will be joined by additional staff including a Consul General in the coming months.

The ribbon cutting ceremony was attended by Ukraine’s Minister of Foreign Affairs, Pavlo Klimkin and a number of dignitaries including Alberta Premier Rachel Notley, Canada’s Minister of Science & Sport Kirsty Duncan, Ambassador Andriy Shevchenko and Edmonton Mayor Don Iveson.

Representing the Ukrainian Canadian Congress were Olesia Luciw-Andryjowycz, President of UCC Alberta Provincial Council and Andrea Kopylech, Vice President of UCC National. Also participating were Natalia Jatskevych, President of UCC British Columbia Provincial Council, MaryAnn Trischuk, President of UCC Saskatchewan Provincial Council, Orysia Boychuk, President of UCC Edmonton branch and Ihor Michalchyshyn, CEO of UCC National.
Minister Klimkin welcomed guests at the Consulate opening with warm words, and noted the strong historic, economic and political ties between Canada and Ukraine. He especially thanked Canada for supporting Ukraine in the struggle against Russian aggression since 2014.

“This is a landmark event, through which Ukraine recognizes the special role played by the Ukrainian community in the west of Canada and which opens the door for trade and investment contacts,” said Minister Klimkin.

Premier Notley noted the special significance of the Consulate opening taking place on September 7, which has been designated as Ukrainian Canadian Heritage Day in Alberta. Earlier in the day the Ukrainian flag was raised at the Alberta Legislature in a special ceremony attended by many members of the Alberta’s Legislative Assembly. “Ukrainians settled in Alberta more than 125 years ago, and generations of Ukrainian-Albertans have made an enduring impact on our province with contributions that span business and industry, academia, public service, culture and sports” said Premier Notley.

Minister Duncan spoke on behalf of the Government of Canada, saying that for her the opening of the Consulate and celebration of Ukrainian Canadian Heritage Day was deeply personal, as her own family immigrated from Ukraine in the early 1900’s. Minister Duncan noted the strong Canadian support for Ukraine since the illegal Russian occupation of Crimea and parts of Eastern Ukraine in 2014.

“You have our unwavering support for the people of Ukraine and your territorial integrity, and we are eager to continue working with Ukraine to strengthen our ties” said Minister Duncan.
Bringing greetings of behalf of UCC National, Kopylech thanked all those who hard worked hard to make the opening of the new Consulate possible. “This is truly an historic day for our Canada Ukraine relations, and we look forward to working closely with the team at the new Consulate for many years to come. Congratulations! Многая Літа!” said Kopylech.
Representing Alberta’s Ukrainian Canadian community was Luciw-Andryjowycz.

“When Ukrainians first began coming to Canada over 125 years ago, they settled in Alberta. Since then, the bond between our two countries has grown ever stronger, and the opening of the Consulate will ensure even closer links between Canada and Ukraine,” she said.
Following the official opening of the Consulate and the commemoration of Ukrainian Canadian Heritage Day, a banquet was held in recognition of the opening of the Consulate, which was attended by over two hundred guests.

The post Edmonton Consulate Officially Opened appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

Marco Levytsky, NP-UN Western Bureau Chief.

Ukraine’s Foreign Affairs Minister Pavlo Klimkin brought a sombre note to the festive tributes that dominated the speeches at the banquet celebrating the opening of Ukraine’s Consulate in Edmonton, September 7.

“I would love to tell you something reassuring here. But we are in the middle of a real fight. We need you in this fight,” he said speaking in English without a prepared text.

“I’m not going to give up under any circumstances. None of us is going to give up. Because it is about us. But it’s also about every one of you. It’s not only about Ukrainians. It involves all of you. Because our success is also your success. And any kind of defeat, would be a real defeat for everyone. For everybody who shares our values,” he added at the event, which was organized by the Ukrainian Canadian Congress – Alberta Provincial Council.

However, Ukraine ultimately expects to win in its struggle with Russia, he noted.

“At the end of the day many around the world will learn from us, Ukrainians. About our resiliency, about real partnership, about real bravery, about commitment. Commitment to Ukraine. Commitment to God.”

The war with Russia is about “breaking up an empire that existed for centuries… It’s about a free, democratic and European Ukraine”.

Klimkin touched on many subjects during his address, including the appointment by the Orthodox Ecumenical Patriarch Bartholomew of Edmonton’s Bishop Ilarion as a special Exarch to oversee preparation of the granting of autocephaly to the Ukrainian Orthodox Church in Ukraine.

“At the end of the day there should be only one Orthodox Church in Ukraine… because without that there is no sense of being a real country and a real nation,” he stated
Klimkin also stressed the need for every one in the country to learn Ukrainian, noting this does not infringe upon the rights of ethnic minorities,
“It’s about everybody. Every Ukrainian should… speak Ukrainian, because it’s about us and understanding what kind of country, he or she lives in,” he said.

Klimkin emphasized how important Canadian aid to Ukraine was, in particular Operation Unifier, under which Canadian Armed Forces personnel train Ukrainian soldiers.

He said a real emotional moment for him was the visit to the Holodomor monument at Edmonton’s City Hall – the first such monument erected anywhere in the world.

“Without Holodomor, our history would have been different, very different” he said.
Klimkin, for whom this was the first visit to Edmonton, concluded by saying the whole day had been a very special one for him “Very moving. With many friendships. With many real people… God bless you all, God bless your families. Slava Ukrayini!” as the crowd rose up in a standing ovation, with a resounding “Heroyam slava!”, response.

He was introduced by Ukraine’s Ambassador to Canada Andriy Shevchenko who described him as the architect of the Ukraine-EU partnership agreement adding:
“This man day by day has been fighting an extraordinary diplomatic battle against Russia. We had a lot of wonderful, witty meetings through the day. Most of the time he has to talk about the war, about life and death, about existensial threats. He builds international coalition in support of Ukraine (and Canada has a unique role to play in it) and sometimes he has to face the evil – the Kremlin leadership, obsessed with was and interference. When this man walks to the podium, please, greet him as someone who has been passionally fighting this battle on behalf of Ukraine, Canada, Europe, on behalf of the free world.”

Alberta’s Lieutenant-Governor Lois Mitchel spoke about the important role Consular Corps do and the value of the new Consulate.
“This new professional Consulate for Edmonton will certainly help to open doors and foster new developments for Albertans and Ukrainians alike, and I’m looking forward to seeing that work take place in the months and years ahead,” she said.

Speaking on behalf of the federal government, Edmonton Centre MP Randy Boissonnault, said the opening of the Ukrainian Consulate in Edmonton will greatly improve access to services for Ukrainian citizens residing in western Canada.
“The new Consulate will also facilitate and enhance the development of cultural, social, economic and trade linkages between Canada and Ukraine. I am thrilled that Ukraine’s new Consulate has also opened in the province where Ukrainians first settled in Canada over 125 years ago!
“This consulate is a very important and welcome step as we continue to strengthen the ties of Canada and Ukraine.
“Canada is among the strongest international supporters of Ukraine and its democratic and economic reform processes. To support Ukraine’s reforms and its development needs in order to reduce poverty in the country, Canada is promoting sustainable economic growth and supporting the rule of law and democratic governance,” he said.

Boissonnault also read a letter from Foreign Affairs Minister Chrystia Freeland who deeply regretted not being able to attend as she was locked into the NAFTA negotiations.
“As a proud Ukrainian Canadian myself I am pleased to see the continued development of a dynamic and multifaceted relationship between Canada and Ukraine. Canada holds it relations with Ukraine in great esteem, while we remain unwavering in our support for Ukraine and Ukrainian people. The entry into force of the Canada Ukraine Free trade agreement on August 1 remains a notable milestone in our bilateral relationship that will further foster our close relationship and friendship,” she stated.

Representing the provincial government, Economic Development and International Trade Minister Deron Bilous stated: “We very excited when we first heard that Ukraine was planning to open a consulate in Alberta.
“As Alberta’s Minister of Economic Development and Trade, I have a strong focus on international relations and trade – and that includes relations with Ukraine.
“That’s why I was so proud to lead a trade delegation there last year, and help strengthen partnerships and opportunities for businesses in both our countries.
And as someone of Ukrainian heritage, I’m proud to have a platform to showcase the impact Albertans of Ukrainian descent have had on our province’s culture and economy.”

Alberta Opposition Leader Jason Kenney thanked Ambassador Shevchenko for bringing Ukraine officially to Alberta, reflected upon Operation Unified which he initiated as defence minister in 2015, commended Ukrainians Canadians for their determination to maintain language and culture and underscored the role Ukrainian pioneers played in developing Alberta.
“Alberta would not be what it is were it not for the hundreds of thousands of big dreamers and hard workers who made Alberta their home over the past 130 years. Who (1896 Minister of the Interior) Clifford Sifton went out and sought at the turn of the last century. He said that Canada and the Canadian Prairies need hard working people and big families and endless work ethic to settle the Canadian Prairies. He called them the men in sheepskin coats and they came by the tens of thousand overcoming tremendous adversity to create communities in Alberta and especially in this part of the Canadian Prairies,” he said.
Edmonton Mayor Don Iveson noted that the opening of the consulate was not only a very important point in the relationship between Ukraine and Canada by a Very important point in the story of Edmonton.
“It would not be possible without the vision and the foresight and the hard work of the folks who have made today possible and this is of course Minister Klimkin and Ambassador Shevchenko, but it’s also the work of every one in this room. This would not happen were it not for the strength of the Ukrainian community here in this city and in this province and in this country,” he said.

“The opening of this Consulate is an important event not only for Western Canada, but for our whole country. The ties between the Ukrainian and Canadian people grow stronger every day, as this new Consulate exemplifies. My family arrived in Canada in 1949 — my Dido, Baba, and my Tato came to Canada to build a new life — and thanks to this country’s multicultural tolerance [and openness to diversity], they were able to join and foster a strong Ukrainian community.,” said Ukrainian Canadian Congress National Vice President Andrea Kopylech.

“As Ukraine continues to stand strong against Russia’s aggression, all of us here are united with you, and our families, our brothers and sisters in Ukraine, especially the men and women bravely serving in the armed forces on the front lines. We ask God to protect Ukraine and her people and we pray for a decisive victory in this war and reassertion of Ukraine’s territorial integrity,” she added.

“We are here to celebrate the opening of a Ukrainian Consulate – which will serve Western Canada, and the growing Ukrainian community here. It is often said that Canada is the most Ukrainian country outside Ukraine, which is no doubt true. I would add also that Alberta is the most Ukrainian province in Canada – and so it is a great honour for our city and province to host a Ukrainian consulate,” said UCC Alberta President Olesia Luciw-Andryjowycz, in closing off the evening.

“In addition to providing much-needed permanent services to Ukrainian citizens living in Western Canada, the new Consulate will strengthen economic ties between our two countries.

“Earlier this year, we honoured the Canadian soldiers who deployed from Alberta to Ukraine on Operation Unifier to help train Ukrainian forces who are defending Ukraine from Russia’s aggression. As the Canadian military has played an important role in strengthening Ukraine’s security, so too will Canadian investment play an important role in strengthening Ukraine’s economy.

“With the Canada-Ukraine Free Trade Agreement, Canadian and Ukrainian business and investors have an enormous opportunity to ensure growing prosperity for both our peoples. And we know that the opening of the Consulate will do much to encourage these growing linkages between Canada and Ukraine,” she added.

Later she told NP-UN that there was a terrific committee behind the organization of that plus the flag-raising and ribbon cutting that took place the same day.

“UCC-APC was the lead on all. The majority of committee members were very active for the last 3 months in pulling this together. I am grateful for everyone who worked with us in pulling this together. The embassy cleared all to ensure we followed protocol. UCC APC funded all of the events and hoping we at least break even. We are also hosting the Consulate until they are up and running. We also took lead in helping them find a home for the future,” she said.

Entertainment at the banquet was provided by the Ukrainian Shumka Dancers, the Ruta vocal ensemble, the Spivohrai children’s choir from Saskatoon, Solomyia Myc, Natalia Kostiuk and animated artist Dariya Tym.

Masters of Ceremony for the occasion were Danylo Moussienko and Ivanka Soletsky.

The post We Need You in Our Fight, Klimkin Tells Banquet Audience appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

Marco Levytsky, Western Bureau Chief.

Instead of the usual editorials I write, I am submitting this week’s piece as a personal reflection – a personal column if you wish.

On the morning of September 20, I received the sad news that my good friend and colleague, Vitaliy Shevchenko, the father of Ukraine’s Ambassador to Canada, Andriy Shevchenko, passed away. I had last met with Vitaliy less than a month earlier, during Dnipro Choir’s tour of Ukraine. He had just been diagnosed with cancer. It turned out to be much more serious than we originally thought.

Vitaliy had a stellar career in journalism, politics and government agencies. (Please see the Ukrainian-language obituary here). One of the founders of Rukh, he served three terms as a People’s Deputy in Ukraine’s Parliament (from 1994 to 2005). From 2005 to 2009, he headed Ukraine’s National Council for Television and Radio (the equivalent of the Canadian Radio-television and Telecommunications Commission).

He was a deputy to the Kyiv Oblast Council from 1990 to 1994 where he headed the opposition to the Communists. He also worked as the managing editor of Chas-Time, which was headed by the late Rukh leader Viacheslav Chornovil, from 1994 to 1996.

A member of the Ukrainian journalists’ union since 1982, he was dedicated to his profession and dedicated to uncovering the truth – even during the repressive era of the USSR. He was one of the first journalists to expose the horrors of the Soviet Union’s Afghanistan war by running a series on the young Ukrainian soldiers who were dying in that conflict, and, in 1991, unearthed and published secret documents exposing the coverup of the actual consequences of the 1986 Chornobyl nuclear disaster. That’s how our paths came to cross.

In the spring of 1991, the Alberta Friends of Rukh donated some MacIntosh SE computers to the Kyiv Regional Branch of Rukh, which at that time was headed by People’s Deputy Serhiy Holovaty, to be used for their newspaper “Za Kyivs’kym Chasom” (On Kyiv Time). They then decided to send me to Kyiv for two weeks to show their journalists how to use them. At the same time, I discovered that the Ukrainian Professional and Business Association of Toronto had initiated a six-week internship program for Ukrainian entrepreneurs and professionals to train at Ukrainian Canadian businesses. I asked whether we could piggy-back on this and I could bring one of the journalists at the Kyiv paper to Edmonton, so he could train on our own computers. This would augment whatever I could do in Kyiv.

This turned out to be a good decision since while the SE’s were in place, the printers did not work, therefore we could not use them. However, another organization allowed us to use their computer and we put out the inaugural issue of “Za Kyivs’kym Chasom”, which brought those aforementioned secret documents about the Chornobyl coverup to light. Vitaliy impressed me not only by unearthing these documents, but by demonstrating a work ethic that went far above that of everyone else at that organization. I decided he was the best candidate for the internship.

Within a few weeks he was in Edmonton. As he worked at Ukrainian News, he painstakingly translated all the English-language instructions on our computers into Ukrainian and wrote them down in a notebook so he could utilize the SE’s, which also had an English-language system. As he stayed with my family throughout that period, we developed a very close friendship. He returned to Kyiv fully prepared to operate the computers there and teach the other journalists how to do so, only to find himself locked out of the office as the managing editor had absconded with the computers.

Nevertheless, our relationship was to grow considerably. He became Kyiv Bureau Chief for Ukrainian News. At first the “Bureau Chief” title was a bit of a misnomer as he was the only member of the bureau. He used a number of pseudonyms to make it look like there were more people actually working. But it became a real bureau in a few years time when his son, Andriy entered university and began submitting stories for us as well.

I visited Vitaliy several times during the 1990s. One of those occasions was in 1993 when I was accompanied by my wife, Lesia. No sooner had we arrived than the news of my father’s passing came and we had to cut our trip short and fly to Toronto. But before we left, Vitaliy arranged for us to tour the countryside, including an open-air museum, and visit Taras Shevchenko’s grave in Kaniv. On another visit, he surprised me by arranging a tour of the Chornobyl plant itself. During that same period, he had remarried. In 1995 his new wife, Oksana, gave birth to their daughter Bohdana who has become a distinguished
photo-journalist in her own right. Although she was only nine years old at the time of the Orange Revolution, the photos she submitted to Ukrainian News of the stunning events that occurred were truly remarkable.

Vitaliy often urged me to come visit him in Ukraine, but during the Yanukovych period I was reluctant to do so. “When you get rid of Yanukovych, I will come,” I told him. Well, right after the Revolution of Dignity, he called me to say “We got rid of Yanukovych, so now you’ll have to come”.

Lesia and I did so a year ago. While we stayed with him in Kyiv, Vitaliy and Oksana took us on a whirlwind tour of Chernihiv Oblast, where he was born, showed us all the main places that were part of the Revolution of Dignity, arranged a personal guided tour of Kyiv and even took us on a tour of Yanukovych’s obscenely opulent Mezhyhiria mansion. They drove us to visit Lesia’s family members in Rivne Oblast and finally to Lviv, where we parted ways.

We met for just one day this last visit. It was a memorable day that ended with a dinner during which Lesia presented him with a special book of photographs from our September, 2017, visit she had painstakingly put together. Vitaliy and Oksana greatly appreciated Lesia’s creation. I did not think of it at the time, but it was to be our last visit together.
Vitaliy Shevchenko was a courageous journalist, a true Ukrainian patriot, and a dedicated democrat whose personal cause was freedom of speech. He fought for freedom of speech in the media, in parliament and at the National Council. He was also a very close personal friend and will be sorely missed. May his memory be eternal!

Вiчна йoму пам’ять!

The post A Personal Tribute to Vitaliy Shevchenko appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

Західне Бюро НШ-УВ.

У середу, 19 вересня, в Києві після тривалої хвороби на 65-му році життя помер відомий український політик, державний діяч, журналіст і письменник Віталій Шевченко.

Віталій Шевченко був одним із засновників Народного Руху, народним депутатом України в парляменті 2-го, 3-го, 4-го скликань (1994-2005) від фракцій НРУ, УНР, УНП.

Обіймав посаду голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в 2005-2009 рр. (перший голова, обраний самою Нацрадою).

Віталій Шевченко – батько посла України в Канаді Андрія Шевченка, колишнього журналіста і народного депутата.

Віталій Федорович Шевченко народився 23 червня 1954 року в Ічні на Чернігівщині, до обрання у владу жив і працював у Фастові Київської області.

Шевченко-старший займався самвидавом, перебував під наглядом КҐБ. Він одним із перших в українській журналістиці написав серію публікацій про юнаків, загиблих в Афґаністані, в яких розповідалося про жахливі наслідки війни, розв’язаної СССР.

У 1991-му Віталій оприлюднив секретні документи про наслідки Чорнобильської катастрофи, а влітку того ж року виступив із циклом лекцій про аварію на ЧАЕС в містах Канади.

Тo булo, кoли вiн працював у газеті «Ukrainian News» (Едмонтон), де вивчав кoмп’ютерну технiку для вжитку в газетi Київськогo Руху «За киiвським часoм».

Кoмп’ютери тoгo самoгo типу, як уживала газета «Украïнськi вiстi» (Ukrainian News), були ранiше переданi «За киiвським часoм» Альбертським тoвариствoм сприяня Руху (Alberta Friends of Rukh). Пiсля приïзду назад дo Украïни, Вiталiй oчoлював киïвське бюрo «Украïнських вiстей».

Був депутатом Київської обласної ради, керівником опозиційної меншості (1990—1994), головою Фастівської міськрайонної організації Руху Київської обл. (1992—1994). На Фастівщині 1994 року вперше пройшов до парляменту.

Шевченко працював головним редактором та головою редакційної ради газети “Час-Time” (1994—1996), шеф-редактором якої був лідер Народного руху України Вячеслав Чорновіл.

Шевченко – один зі сподвижників ідеї створення в Україні суспільного телерадіомовлення, автор “рамкового” закону про систему суспільних аудіовізуальних ЗМІ (1997), першого проекту Виборчого кодексу (1998), концепції роздержавлення українських ЗМІ (1999) та ін.

Член Національної спілки журналістів України (з 1982 р.), Національної спілки письменників України (з 2012 р.) та Національної спілки краєзнавців України (з 2013 р.).

Заступник голови Української народної партії (голова – Юрій Костенко, 2010—2013).
21 вересня 2018 р., відкриваючи пленарне засідання парляменту, голова Верховної Ради Андрій Парубій прoгoлoсив прo смерть Вiталiя Шевченка i народні депутати вшанували пам’ять колеги хвилиною мовчання.

Пoхoрoн вiдбувся у Вознесенськiй церквi, тoгo ж самoгo дня. Пoхoвали Вiталiя Шевченка на Байковiм кладовищi бiля Левка Лукяненка. На Байковiм кладовищi такoж знахoдяться мiж iншими залишки таких вiдoмих дiячiв, як Михайлo Грушевський, Леся Украïнка, Микoла Лисенкo, В’ячеслав Чорновіл, Слава Стецькo, Василь Стус, Іван Нечуй-Левицький, Максим Рильський, Іван Свiтличний та Володимир Сосюра.

Використані матерiяли Нoвинарні i 24 Каналу

The post У Києві помер відомий політик і журналіст Віталій Шевченко appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

Юрій Білінський, Новий Шлях – Українські Вісті.

У цьогорічному Bloor West Village Toronto Ukrainian Festival взяв участь Посол України в Канаді Андрій Шевченко. Ми зустрілися з п. Шевченком під час Фестивалю і задали йому кілька питань про останні події навколо України та про агресивну політику Росії.

НШ-УВ: У зв’язку з викриттям Британією підозрюваних у отруєнні у Солсбері росіян очікується, що різні країни введуть нові санкції проти Росії. Яка Ваша оцінка нинішнього режиму санкцій і шансів на їх посилення?

Андрій Шевченко: По-перше, ця історія з отруєнням показує, що ми зараз живемо у такому світі, де ніхто не може заховатися від глобальних загроз, які походять з Росії. Можна скільки завгодно себе переконувати, що десь на іншому кінці планети проблеми, які створює Росія в Україні, Грузії і Молдові, – це щось далеке, але це не так. Тому що ми маємо справу з режимом, який просто зациклений на тому, щоб створювати проблеми світові. Історія з Солсбері є брутальним нагадуванням про це для усіх, в тому числі і для Канади. Україна дуже вдячна Канаді за те, що вона послідовно дотримується політики санкцій і вважає, що санкції мають бути посилені, якщо вони не приносять того результату, який в них закладався. Тому ми розраховуємо на посилення санкцій по відношенню до Росії, ми розраховуємо, що Канада скористається з новоухваленого закону Магнітського для того, щоби покарати росіян, які персонально відповідають за утиски, репресії та порушення прав людини. Сподіваємось, що цей закон не просто буде прекрасним текстом на папері, а буде дієвим інструментом, який заставить Росію грати за правилами. Ми над цим працюємо. Я вважаю, що цей досвід потрібно поширити на інші країни, насамперед країни-учасники ОБСЄ.

НШ-УВ: Як Ви оцінюєте реакцію Європи на ідеї посилення санкцій щодо Росії? Адже у багатьох європейських країнах лунають голоси за послаблення та навіть зняття санкцій.

Андрій Шевченко: Поки що це розмови і сподіваємось, що це залишиться лише розмовами. В Європі також є велика підтримка ідеям посилення санкцій проти Росії.

НШ-УВ: Наскільки зараз погіршилася обстановка для України, особливо з огляду на агресію Росії в Азовському морі?

Андрій Шевченко: Сама по собі загроза в Азовському морі не нова. Але нове те, що Росія зараз повним ходом працює над тим, щоб зробити Азовське море своєю внутрішньою водоймою, оскільки вона зараз де-факто контролює вхід в Азовське море. Це суперечить всім міжнародним правилам і міжнародному праву. Я думаю, що в інтересах світового співтовариства – не допустити, щоб це сталося.

НШ-УВ: На яку допомогу Заходу Україна може розраховувати у цій ситуації, чи йде мова про військову допомогу?

Андрій Шевченко: Ми розраховуємо на всі можливі способи підтримки.

Новий Шлях – Українські Вісті висловлюють щирі співчуття Послу України в Канаді
Андрію Шевченку у зв’язку зі смертю його батька, українського політика і державного діяча, журналіста і письменника, Віталія Шевченка, 19 вересня 2018 р.

The post Посол Шевченко про отруєння у Солсбері, російську агресію у Азовському морі та посилення санкцій appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

Location: St. Volodymyr Cathedral of Toronto

About St. Volodymyr Orthodox Cathedral of Toronto

Founded in 1926, St. Volodymyr Cathedral of Toronto (SVCT) is uniquely positioned to serve the needs of its members and the broader community by offering a full range of liturgical and religious services in two locations – downtown Toronto and in Oakville at the All Saints of Ukraine Chapel. The SVCT also proudly offers support for all of life’s events through the St. Volodymyr Cultural Centre/Banquet Hall and the St. Volodymyr Ukrainian Cemetery.

St. Volodymyr Cathedral of Toronto is an integral part of the Ukrainian Orthodox Church of Canada (UOCC). We are proud of our Conciliar (Sobornopravnist’) governance structure, a defining characteristic of all UOCC churches, where the parishioners and clergy jointly manage the affairs of the parish with clearly delineated areas of accountability.

About the Role

Based in the Cathedral office located at 400 Bathurst Street in Toronto, the Communications Coordinator supports the growth and development of the Parish through effective communication with Parish members, the broader Ukrainian community and our local community. This individual will be accountable for the following:

• Develop and maintain web sites & social media presence for the Cathedral and Chapel
• Build and maintain accurate contact lists
• Manage an on-line calendar of events for the Parish and broader community
• Coordinate publication of Parish newsletters and publications
• Author content to highlight Parish and community events
• Manage in-coming communications from web sites, social media
• Monitor and measure effectiveness of web sites, communications

Essential Competencies and Qualifications

• University/college education in communications or marketing
• Minimum 3 years’ experience supporting communications in a community-focused organization
• Creative and media savvy, with an artistic flair
• Excellent written and verbal communication skills in both English and Ukrainian
• Ability to attend monthly Church Council and community meetings (evenings)
• Legally entitled to work in Canada
• Strong commitment to the evolution of Ukrainian Orthodoxy and of the Ukrainian Orthodox Church of Canada

Additional Information

This is a part-time role. The work schedule will be determined upon acceptance of employment. Salary will be commensurate with experience. Employment is conditional upon the successful completion of a full employment, education, and criminal background check.

Are you ready to play a key role in the growth of our Parish? If the answer is a resounding “YES!” please submit your cover letter and resume to: svuoc.volunteers@gmail.com.

We thank all applicants for their interest in this position. Only those individuals selected for an interview will be contacted.

The post Communications Coordinator appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

NP-UN Western Bureau.

Members of Edmonton’s Ukrainian community gathered at St. Josaphat Ukrainian Catholic Cathedral, September 21, to honour the memory of the millions killed in the genocidal Holodomor of 1932-33, with a candle lighting ceremony and memorial service.

As Ukrainian Canadian Congress – Alberta Provincial President Olesia Luciw-Andryjowycz explained, this ceremony was part of an international action initiated by the Ukrainian World Congress to united Ukrainians around the world.

Its beginning was marked when the Hall of Memory of the National Museum of Ukraine in Kyiv, lit a candle on September 1. Every day, for 85 straight days, following September 1 a candle will be lit in cities around the world to commemorate the 85th anniversary of the famine – the purpose being to honour the memory of the victims and to prevent the repetition of such genocides in the future.

“In June of 1933, at the height of the Holodomor, 28,000 Ukrainians were dying of starvation each day. In an attempt to supress the quest for Ukrainian national identity, Josef Stalin and his Bolshevik followers were determined to teach Ukrainian farmers ‘a lesson they would not forget’ for resisting collectivization,” she stated.

Four symbolic candles were lit by youth representing Plast, SUM, Ridna Shkola and the Ivan Franko Kursy School.

This was followed by a Panakhyda (Memorial Service) led by Bishop David Motiuk, Eparch of Edmonton, with concelebrating clergy.

In a brief, but eloquent homily following the service, Bishop David explained that the term “Vichnaya pam’yat” (Memory Eternal) “means not so much that only we remember… it means that their memories may live on forever. That God would never forget.”

“In a small way tonight as we gather to remember, to pray, we give witness to the millions (who died), that through the lighting of these candles, that Christ is within our midst. He is the life of the world. Where there is darkness… at least in some small way the light will continue to shine through… and the light, which is Christ himself, will always prevail,” he added.

September 21 candle lighting ceremonies were also held at St. Vladimir’s Ukrainian Orthodox Church in Calgary, Assumption of the Blessed Virgin Mary Ukrainian Catholic Church in Calgary, St. Vladimir Church Ukrainian in Red Deer, Sts. Cyril and Methodius Ukrainian Catholic Church in St. Catharines, and Chaminade College School in Toronto

September 23 they were held Civic Square, City Hall in Saskatoon, and Assumption of the Blessed Virgin Mary Ukrainian Catholic Church in Montreal.

September 24 they were held at Bishop Filevich Ukrainian Bilingual School in Saskatoon, and at the Holodomor Memorial in Winnipeg.

October 21 will mark the unveiling of the Holodomor Memorial in Toronto, and on November 19 there will be a National Commemoration on Parliament Hill.

The post Holodomor Candle Lighting Ceremonies Held appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.

Volodymyr Kish.

Ukrainians, whether in the original homeland or in the diaspora, like to drink. They have been doing this for thousands of years. Wine making equipment as well as amphoras for storing wine have been found in Crimea dating back to 4 BC. As one of the leading honey producers in Europe since prehistoric times, honey wine or mead, has a long historical tradition in Ukraine. And of course, “horilka” or vodka, has been produced in Ukraine since the precursor of the modern still was first invented somewhere around the 8th or 9th century AD. Vodka has been a common trading commodity since the days of the Kyivan Rus state.

In terms of alcohol usage of all kinds, statistics put out by the World Health Organization (WHO) in 2010 show that Ukraine stands in sixth place in the world, with an annual consumption of the equivalent of 14 litres of alcohol per person. Of this, 48% is in the form of hard spirits, 41% is beer and 9% comes from wine. Belarus tops the world rankings with 17.6 litres per capita, followed by Moldova (16.8 litres), Lithuania (15.5 litres), Russia (15.1 litres) and Romania (15.4 litres). By comparison, Canada sits way back in 40th place (10.2 litres) and the U.S. is in 48th place (9.2 litres).

As mentioned earlier, horilka or vodka is still the drink of choice for most Ukrainians. It is simple and cheap to produce from the abundant supply of grains, mostly wheat, grown in Ukraine, and it does not require aging. Many of the more popular brands such as Khortytsia and Nemiroff are now available in Canada as well.

Cognacs and brandies are also fairly popular in Ukraine with the Zakarpattia oblast being a major producing area. The Zakarpatskyi cognac brand is considered one of the best, with the Tavria line of brandies and cognacs produced in Kherson being a close competitor.

There also continues to be a large volume of illegally produced “samohonka” or moonshine, made primarily from sugar beets. Ukrainian men drink it straight, while women use it as a base to make various liqueurs or “nalyvky”, such as “malynivka” (raspberry), “slyvyanka” (plums) or “vyshnivka” (cherries).

In recent decades, there has been a notable shift from the harder stuff towards wine and beer. Industry statistics from 2010 show an annual per capita beer consumption in Ukraine of around 63 litres. This may seem like a far cry from the world leading Czechs who consume a staggering 143 litres of beer per person per year, or the Poles at 101 litres, or the Irish at 98 litres. Nonetheless, it does put Ukrainians ahead of Canada (58 litres) and Russia (59 litres), but behind the U.S. (75 litres) and Australia (71 litres). This represents 30th place in the world rankings. The top beer brands in Ukraine are Obolon, Slavutich, Lvivske and Chernihivske.

When it comes to wine consumption, Ukraine lags far behind the rest of its European neighbours, with an annual average of 4 litres per capita. This pales in comparison to France (43 litres), Germany (25 litres), or even its closest neighbours – Romania (24 litres), Hungary (24 litres), or Croatia (44 litres). Even Russia bests Ukraine with an annual per capita consumption of 7 litres. Only the Baltic countries (Estonia, Latvia and Lithuania) drink less wine than Ukrainians.

Despite this, Ukraine does have a long-established domestic wine industry primarily in Crimea, with other notable enclaves in the Zakarpatia, Odessa, Mykolaiv, Kherson and Dnipro regions. Ukrainians have a taste for sparkling, champagne style wines particularly of the sweet variety, of which the Krimsekt brand that we can buy in Canada is a good example. My own personal favourite when I lived in Ukraine was “Frantsuskiy Bulvar” (French Boulevard) made in Odessa. There is also a large production of port, muscat and “kahor” style wines, with the Massandra winery in Crimea being the largest manufacturer. In recent decades, more familiar western European varieties like cabernet, pinot noir and chardonnay have been planted and brought into production.

As a world leader in alcohol consumption, it should be no surprise that Ukraine has a serious problem with alcoholism. A recent study estimated that 38% of men and 8% of women in Ukraine are “heavy drinkers”, or in effect alcoholics. The problem is exacerbated by a lack of recognition of the problem by governmental and health authorities, and a dearth of resources to deal with the issue. Ukraine has still to begin to come to terms with the damage caused by alcohol abuse.

This is all fodder for thought the next time you pour yourself a glass of wine or a “charka” of your favourite tipple.

The post The View From Here: Care For a Drink? appeared first on New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті.